1. Прикметник, що стосується детонації або викликає її; властивий детонації.
2. У техніці та матеріалознавстві: призначений для ініціювання детонації (вибуху) основного заряду вибухової речовини. Наприклад: детонувальний шнур, детонувальний капсуль.
детонувальний
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикментик () |