1. Дзвіночок у формі кулі з металевою кулькою всередині, що дзвенить при струшуванні; застосовується як прикраса, сигнальний пристрій (наприклад, на упряжі, шапці, ялинковій іграшці).

2. Рідкісна назва квітки дзвоникики (рослини роду Campanula).

3. У медицині: застаріла назва сильно розповсюдженого лімфатичного вузла, особливо в пахвовій або паховій області, що запалюється при деяких інфекційних захворюваннях (наприклад, при бубонній чумі).

1. Великий барабан, що має циліндричну форму та звук низького тону, який використовується в оркестрах, зокрема в оперній та симфонічній музиці.

2. Розмовна назва збільшеної, запаленої лімфатичної вузлини, особливо в паху або під пахвою, що є характерним симптомом деяких інфекційних захворювань (наприклад, бубонної чуми).

1. Рід рослин родини бобових, до якого належать деякі види дерев і чагарників, зокрема робінія (біла акація) та глідичія.

2. Розмовна назва робінії звичайної (білої акації) — дерева з білими ароматними квітами, що часто використовується в озелененні.

1. Дія за значенням дієслова “бубніти” — невиразне, монотонне говоріння, часто крізь зуби або з приглушеним голосом.

2. Невиразні, негучні звуки, що нагадують тихе, одноманітне говоріння (наприклад, про дзвін, двигун).

1. Музичний інструмент ударного типу, що складається з круглої дерев’яної обідки, на яку з одного або обох боків натягнута шкіра, та зазвичай має металеві брязкальця по краях; різновид бубна.

2. Розм. Про людину, яка говорить невиразно, недоладно або постійно скаржиться, бурчить.

1. Дія за значенням дієслова “бубнявіти” — невиразне, глухе, часто монотонне вимовляння слів, що супроводжується характерним звуком, схожим на бубоніння.

2. (перен.) Нудне, одноманітне, беззмістовне говоріння або читання, яке важко сприймати.

Бубнява — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Яремчанській міській громаді.

1. Рідкісне, застаріле позначення людини, яка говорить невиразно, бубнить або постійно воркоче про щось, часто з відтінком невдоволення.

2. У західних регіонах України — народна назва дзвінкого жука (родини Scarabaeidae), який під час польоту видає характерне гудіння, схоже на дзижчання або бубніння.

1. Музикант, який грає на бубні; бубнист.

2. Заст. Той, хто виготовляє бубни або торгує ними.

1. Карткова масть з червоними знаками у вигляді ромбів (♦), одна з чотирьох у стандартній колоді карт; також карта цієї масті.

2. Розм. Про людину, яка виконує чужі доручення, не має власної позиції або легко піддається впливу; маріонетка.

3. Діал. Великий, товстий гриб, часто білий гриб або інший гриб з великою шапкою.