барбітуроманія — патологічна залежність (наркоманія) від барбітуратів — снодійних та заспокійливих лікарських засобів, що характеризується нав’язливим бажанням їх вживати, зростанням доз для досягнення ефекту, а також психічною та фізичною залежністю.

1. Медичний термін, що означає хронічне отруєння барбітуратами (барбітуратами), що виникає внаслідок їх тривалого вживання з розвитком фізичної та психічної залежності, толерантності до препарату та абстинентного синдрому при припиненні прийому.

2. У ширшому, неспеціальному вживанні — стан патологічної залежності від снодійних та седативних препаратів барбітуратового ряду, що супроводжується характерними психічними та неврологічними порушеннями.

Хронічне отруєння, що виникає внаслідок тривалого вживання барбітуратів, характеризується психічною та фізичною залежністю, порушенням діяльності центральної нервової системи, зниженням розумової та фізичної працездатності.

Стан хворобливої пристрасті до барбітуратів, що належить до токсикоманій.

Барбітурат — синтетична лікарська речовина, похідна барбітурової кислоти, що має гіпнотичну, седативну та наркотичну дію; застосовується в медицині як снодійний, протисудомний або анестезуючий засіб.

Барбітурат — будь-який представник класу хімічних сполук, солей або похідних барбітурової кислоти, що діють як депресанти на центральну нервову систему.

1. (мед.) Застаріла торгова назва барбітуратів — групи лікарських речовин, похідних барбітурової кислоти, що мають снодійну, протисудомну та наркотичну дію.

2. (хім., іст.) Конкретна хімічна сполука — барбітурат, що використовувався в медицині як седативний та снодійний засіб.

1. (фармакол.) Застаріла назва барбітурату — лікарського засобу, похідного барбітурової кислоти, що має снодійну, протисудомну та наркотичну дію.

2. (іст., мед.) Торговельна назва одного з перших барбітуратів (вероналу), що застосовувався на початку XX століття як засіб для наркозу та лікування безсоння.

Барбітал — синтетичний лікарський засіб, похідне барбітурової кислоти, що належить до групи снодійних та седативних препаратів; застосовувався як засіб для лікування безсоння та судом.

Барбітал — хімічна сполука (5,5-діетилбарбітурова кислота), що є основою для синтезу ряду барбітуратів.

1. Представник групи французьких художників-пейзажистів середини XIX століття, які працювали в селищі Барбізон поблизу Парижу, віддаючи перевагу реалістичному зображенню природи та сільського життя на відміну від академічного романтизму.

2. Послідовник або прихильник художнього методу барбізонської школи, її стилю та принципів у живописі.

1. Старовинний струнний музичний інструмент, поширений у Персії та на Кавказі, різновид лютні з довгим грифом, який має дві-три струни та корпус, виготовлений зі шкіри.

2. Рід прісноводних риб родини бичкових, що мешкають у водоймах Південно-Східної Азії; наукова назва — Oxyeleotris.

1. Рід прісноводних риб родини коропових, поширених у водоймах Південної та Південно-Східної Азії та Африки, яких часто утримують у акваріумах.

2. Акваріумна риба, представник роду Barbus або споріднених родів, що відрізняється яскравим забарвленням, рухливістю та часто наявністю вусиків біля рота.