Значення
- (Лінгвістика) –
Рідкісне, застаріле позначення людини, яка говорить невиразно, бубнить або постійно воркоче про щось, часто з відтінком невдоволення.
- (Зоологія) –
У західних регіонах України — народна назва дзвінкого жука (родини Scarabaeidae), який під час польоту видає характерне гудіння, схоже на дзижчання або бубніння.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я бубню, ти бубниш, він бубнить, ми бубнимо, ви бубните, вони бубнять