1. Ставати добрим, кращим, набувати позитивних якостей; покращуватися (про характер, ставлення тощо).
2. Ставати смачнішим, дозрівати (про продукти харчування, зокрема про фрукти, овочі).
3. Розм’якшуватися, ставати м’якшим (про ґрунт, тісто тощо).
-
козачка
1. Жінка або дівчина козацького роду, що належить до козацтва; дружина, дочка або родичка козака.
2. Назва українського народного танця швидкого, жвавого темпу, що імітує козацьку виправу, або музичної пісенно-танцювальної форми.
3. Назва народної пісні, зазвичай героїчного або ліричного змісту, що розповідає про козаків.
4. Розм. Назва традиційної української сорочки з вишитим коміром-«стойкою» та розрізом на грудях, що нагадує козацький одяг.
5. Іст. Жінка-воїн, яка брала участь у козацьких походах або обороні поселень.
-
козачище
1. Збільшувальна форма до слова “козак”, що вказує на велику статуру, могутність або значну роль особи в козацькому середовищі; велетень-козак.
2. (переносно) Людина, що відзначається видатною мужністю, силою духу або героїчними вчинками, справжній козак.
-
добрящий
1. (розм.) Дуже великий, величезний, потужний за розмірами або силою; добрячий.
2. (перен., розм.) Значний, серйозний за ступенем вияву (зазвичай про негативні явища); добрячий.
-
козачина
1. Власна назва козака-героя, богатиря, часто вживається в народній творчості та історичних оповідях для позначення видатної, хороброї особи.
2. Заст. Поважне або збільшене звертання до козака; могутня, міцна, видатна людина з рисами козацького характеру.
-
добрячий
1. (розм.) Дуже великий, значного розміру або об’єму; величезний, потужний.
2. (перен., розм.) Значний за силою, інтенсивністю вияву (про почуття, явища тощо).
3. (перен., розм.) Дуже добрий, чудовий, відмінний.
-
козачий
1. Стосунний до козаків, властивий козакам, що характеризує козаків або їхній спосіб життя, побут, історію.
2. Належний козакам, створений або виконаний козаками.
3. Складається з козаків, укомплектований козаками (про військо, полк, загін тощо).
4. Призначений для козаків, пов’язаний з їхнім служінням (про одяг, зброю, утвар).
-
добряцький
1. Стосовний до села Добрянка (Добряцьке) на Чернігівщині, пов’язаний із ним; такий, що походить із цього села.
2. Стосовний до села Добрянка (Добряцьке) на Закарпатті, пов’язаний із ним; такий, що походить із цього села.
-
козаченько
1. Зменшувально-пестливе від “козак”: молодий козак, зазвичай неодружений; також — звертання до козака з ласкою або повагою.
2. Фольклорно-пісенне звертання або найменування козака, характерне для українських народних дум, пісень та поезії, що надає образу риси лицарськості, вільності та романтики.
3. Переносно — про сміливого, відважного, вольового чоловіка або юнака, чий характер або вчинки асоціюються з козацьким ідеалом.
-
козаченків
Козаченків — форма родового відмінка множини від власної назви “Козаченки”, що позначає належність до населеного пункту з такою назвою (наприклад, “мешканці Козаченків”).
Козаченків — форма родового відмінка множини від прізвища “Козаченко”, що вказує на належність предметів, явищ або понять групі осіб з цим прізвищем (наприклад, “садиба Козаченків”).