добрячий
[dobrjɑt͡ʃɪj] Прикметник
Буква:Д
Значення
-
(розм.) Дуже великий, значного розміру або об’єму; величезний, потужний.
-
(перен., розм.) Значний за силою, інтенсивністю вияву (про почуття, явища тощо).
-
(перен., розм.) Дуже добрий, чудовий, відмінний.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. добрячий, р. добрячого, д. добрячому, з. добрячого, о. добрячим, м. добрячім