1. (розм.) Дуже великий, значного розміру або об’єму; величезний, потужний.
2. (перен., розм.) Значний за силою, інтенсивністю вияву (про почуття, явища тощо).
3. (перен., розм.) Дуже добрий, чудовий, відмінний.
добрячий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
А зі мною жарти недобрі!» Я підніс йому до самих окулярів, аби він таки побачив, мій добрячий кулачисько. «Що на це скажеш?» — переможно спитав я.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
Ледве продав добрячий кожух за три рублi. Гаразд пообiдав, випив пива i пiшов додому.
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”
Частина мови: прикментик () |