козаченько

1. Зменшувально-пестливе від “козак”: молодий козак, зазвичай неодружений; також — звертання до козака з ласкою або повагою.

2. Фольклорно-пісенне звертання або найменування козака, характерне для українських народних дум, пісень та поезії, що надає образу риси лицарськості, вільності та романтики.

3. Переносно — про сміливого, відважного, вольового чоловіка або юнака, чий характер або вчинки асоціюються з козацьким ідеалом.

Приклади вживання

Приклад 1:
Ізнемігся козаченько, Тяжко зажурився, А поганий Конецпольський[13] Дуже звеселився. Зібрав шляхту всю докупи Та й ну частовати.
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”

Частина мови: іменник (однина) |