Словник Української Мови
1. Невеликий шматок тканини, шкіри, паперу тощо, зазвичай відірваний або відрізаний від чогось більшого; часто використовується для латання.
2. Переносно: окрема, невелика частина чогось цілісного (території, знань, спогадів тощо).
3. У ботаніці: окрема частина (сегмент) листка, пелюстки або іншого органу рослини, що має вигляд ніби відірваного шматка.
1. (у логіці) Який стосується дефініції (визначення) або служить для неї; визначальний.
2. (у лінгвістиці) Який виражає означення, характеристику предмета; визначальний (наприклад, про синтаксичну конструкцію).
1. Стосовний до клаптя (у 1-му значенні), властивий йому; призначений для клаптя.
2. Стосовний до клаптя (у 2-му значенні), властивий йому; такий, що складається з окремих клаптів, ділянок.
1. (у філософії, логіці) Який містить визначення, виражає визначення; визначальний. Наприклад: дефінітне судження.
2. (у лінгвістиці) Такий, що має ознаку визначеності; визначений. Наприклад: дефінітний артикль.
1. Невелика ділянка поля, землі, яка відрізняється від навколишнього простору за якоюсь ознакою (наприклад, засіяна іншою культурою, з іншим ґрунтом тощо); часто вживається у множині.
2. Відокремлена, невелика за розміром ділянка чого-небудь, що виділяється на загальному тлі (наприклад, клапоть лісу в степу, клапоть світла в темряві).
3. Переносно: окремий, часто незначний епізод, факт, частина чогось більшого (наприклад, спогад, уривок життя).
4. Заст. або діал. Шматок, клаптик тканини, одягу.
1. (Про одяг) Такий, що має клапті, клаптики; зшитий з клаптів, лаптів.
2. (Переносно, про людину) Бідний, обірваний, злиденний.
1. (у філософії, логіці) Який містить визначення, служить для визначення; визначальний. Дефінітивна судження.
2. (у лінгвістиці) Який має ознаки визначеності, певності; визначений. Дефінітивний артикль.
3. (у книговиданні) Остаточний, завершений, канонічний (про видання твору). Дефінітивна редакція тексту.
1. (розм.) Метатися, поспішно пересуватися з місця на місце, зазвичай через клопіт, турботу або суєту; клопотатися, метушитися.
2. (перен., розм.) Активно та старанно займатися якоюсь справою, докладати зусиль для її виконання; клопотатися, турбуватися.
1. Робити швидкі, недбайливі рухи руками або ногами, махати, розмахувати кінцівками (часто з відтінком невпорядкованості або марності дій).
2. (переносно) Поспішно, безсистемно та часто безрезультатно робити щось, метушитися.
3. (діал.) Швидко йти або бігти, перебирати ногами.
Який визначає, формулює сутність, зміст або межі чогось; що містить дефініцію.
Який має вирішальне значення для характеристики когось або чогось; ключовий, найважливіший, визначальний.