клапоть

Буква:К

Значення

Невелика ділянка поля, землі, яка відрізняється від навколишнього простору за якоюсь ознакою (наприклад, засіяна іншою культурою, з іншим ґрунтом тощо); часто вживається у множині.
Відокремлена, невелика за розміром ділянка чого-небудь, що виділяється на загальному тлі (наприклад, клапоть лісу в степу, клапоть світла в темряві).
Переносно: окремий, часто незначний епізод, факт, частина чогось більшого (наприклад, спогад, уривок життя).
Заст. або діал. Шматок, клаптик тканини, одягу.

Граматичні форми:

н. клапоть, р. клаптя, д. клаптеві, з. клапоть, о. клаптем, м. клаптеві, к. клаптю