1. (Про одяг) Такий, що має клапті, клаптики; зшитий з клаптів, лаптів.
2. (Переносно, про людину) Бідний, обірваний, злиденний.
клаповухий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
її ноги в гумових чоботах не сягали підлоги, з усього було видн о, що вона трохи опустилась — брудне розтріпане волосся під хусткою, несвіжий бинт на руці і до цього всього ще й клаповухий собачка за пазухою. Собачка, що звалась Лесею, обвела поглядом присутніх, ніби вибачаючись за порушений спокій — що зробиш, не сидіти ж удома, мусиш мандрувати з хазяйкою, та й дому фактично нема.. На її лисячім чолі біліла велика латка, одне вухо опало, а дру ге, настовбурчившись, слухало: жінка відразу відрекомендувала її — все як годиться.. А от чи слухають?
— Зеров Микола, “Камена”
Частина мови: прикметник () |