потос

1. У давньогрецькій міфології — божество бажання, кохання та любовного прагнення, син Афродіти, брат Ероса, Гімероса та Гармонії, що втілював тоску за коханою особою.

2. У філософії (зокрема у Платона) — один з видів любові, душевний порив, прагнення до чогось високого, ідеального, а також любовна туга за відсутнім коханим.

3. У психології та літературознавстві — сильне, часто нездійсненне бажання, туга, палке прагнення до чогось далекого або втраченого.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |