1. Сильне бажання чогось досягти, потяг до чогось; цілеспрямована воля, що спонукає до дії.
2. (у філософії) Активний рух свідомості, спрямований на досягнення мети або володіння предметом потреби; одна з форм ментальної активності.
прагнення
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Обшуки, різного роду репресії, отруйні «клевотини» у пресі, регулярні виклики на допити в КГБ і постійна тривога за друзів, осмислення висоти їхнього екзистенційного вибору, гордість за них і прагнення — хай подумки, хай у сфері духу — приєднатися до них… На такій хвилі й постали переклади з Караткевічевої «Іліяди», які напрочуд відповідали моєму тодішньому душевному станові. Я перекладала їх здебільшого на роботі між редагуванням текстів з медицини й економіки, читала їх потихеньку своїм колегам, навіть послала «Баладу плахи» в листі до Атени Пашко.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Частина мови: іменник (однина) |