потур

1. (іст.) Назва посади в Османській імперії, уповноваженого чи наглядача, якого призначали для контролю за діяльністю господаря (володаря) Молдовського князівства або Волощини.

2. (перен., заст.) Назва людини, яка втручається у чужі справи, нав’язує свою волю або здійснює нагляд, контроль (зазвичай з несхваленням).

Приклади вживання

Приклад 1:
Ледащу такий потур давати! Це треба розуму рiшитися.
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”

Частина мови: іменник (однина) |