потур

[potur] Іменник

Буква:П

Значення

  1. (іст.) Назва посади в Османській імперії, уповноваженого чи наглядача, якого призначали для контролю за діяльністю господаря (володаря) Молдовського князівства або Волощини.

  2. (перен., заст.) Назва людини, яка втручається у чужі справи, нав’язує свою волю або здійснює нагляд, контроль (зазвичай з несхваленням).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. потур, р. потуру, д. потурові, з. потур, о. потуром, м. потурі, к. потуре

Більше записів