Словник Української Мови
1. Приймати їжу або рідину, просуваючи її з рота крізь горло в стравохід, роблячи ковтальні рухи.
2. Поглинати, вбирати (перен.). Про повітря, воду тощо.
3. Не вимовляти чітко, пропускати звуки або склади під час мовлення.
4. Вільно, без перешкод пропускати крізь себе (про механізми, пристрої).
5. Примушувати себе прийняти, змиритися з чимось неприємним (перен.).
1. Дія за значенням дієслова ковтати; прийняття їжі, рідини або слини через рот у стравохід і далі у шлунок.
2. Фізіологічний процес, що забезпечує просування ковтка з ротової порожнини в стравохід за допомогою скоординованих рухів м’язів язика, піднебіння, глотки та стравоходу.
3. (переносне) Поглинання, поглинення чогось великим об’ємом або масою (наприклад, ковтання корабля хвилями).
ДНК (дезоксирибонуклеїнова кислота) — високомолекулярна органічна сполука, біополімер (нуклеїнова кислота), що міститься в ядрах клітин живого організму та містить його спадкову інформацію, закодовану у вигляді послідовності нуклеотидів.
Пов’язаний з ковтанням, що стосується процесу ковтання.
1. Стосовний до днища, призначений для днища (у техніці, суднобудуванні тощо).
2. Який стосується нижньої частини чого-небудь, розташований біля дна або на дні.
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “ковпак”: невеликий головний убір м’якої форми без полів або з вузькими полями, часто з помпоном або китицею на маківці.
2. Верхня частина гриба (шапинка), що має форму напівсфери, конуса або парасольки, під якою розташовані гіменофор (пластинки, трубочки тощо).
3. Захисна або декоративна кришка невеликого розміру для закривання отвору, верхівки чогось (наприклад, ковпачок для ручки, для гвинта).
4. У техніці та побуті: невеликий захищаючий або ізолюючий чохол, накінечник (наприклад, ковпачок на ліхтарику, ковпачок для шприца).
5. У ботаніці: частина квітки або суцвіття, що має форму капюшона або дзвоника (наприклад, у орхідей, у вовчого лика).
1. Стосунковий прикметник до слова «день» у значенні «поточні, сучасні події, обставини»; те, що відбувається, існує сьогодні або в теперішній час.
2. (Уживається як означення) Сучасний, теперішній, нинішній.
1. Спеціальний пристрій або деталь, призначені для фіксації, утримання чи захисту ковпака (наприклад, на посудині, трубі, технічному апараті).
2. У техніці — елемент конструкції, кріплення або корпус, що служить для надійного розміщення або закріплення захисного чи функціонального ковпака.
1. (застаріле, книжне) Сьогодні, у теперішній день; у сучасну епоху, у наш час.
2. (уживається в офіційних документах, церковній мові для позначення поточної дати) Нині, у цей день.
1. Стосовний до Ковпака, пов’язаний з ним (зазвичай про військові формування, тактику тощо часів Другої світової війни).
2. Призначений для носіння під головним убором (ковпаком), що є частиною військової чи спеціальної форми одягу (наприклад, про підшоломник).