ковтати

1. Приймати їжу або рідину, просуваючи її з рота крізь горло в стравохід, роблячи ковтальні рухи.

2. Поглинати, вбирати (перен.). Про повітря, воду тощо.

3. Не вимовляти чітко, пропускати звуки або склади під час мовлення.

4. Вільно, без перешкод пропускати крізь себе (про механізми, пристрої).

5. Примушувати себе прийняти, змиритися з чимось неприємним (перен.).

Приклади вживання

Приклад 1:
Тобто, отримавши гроші й папери, Цизьо й справді поспішив до Геннадія, але в помешканні Геннадія, якого раптом у наглій справі (а Геннадієві приключалися пише наглі справи, іншими його доля не утруднювала) понесло до Порту Апеґрі, — він, Цизьо застав живісінького й майже не зміненого, хоча вони не бачилися з п’ять років, Павла Кашубу, свого давнього дружка ще з часів, копи Цизьо, замість, як хотіла , піти навчатися до торговельної школи, разом з Павлом утік з дому й завербувався на китобійний корабель, — дружка, з яким Цизьо найменше гадав зустрітися в Ріо-де-Жанейро, бож Павло згодом подався на промисли до Аляски, де почали прокладати нафтопроводи, і Цизьо, якщо поминути вістку, що її приніс був Іван Сеник, ніби з Павлом трапилося нещастя й по ньому лишилося тільки відправити панахиду, втратив по своєму приятелеві спід аж до теперішньої зустрічі, котру, самозрозуміла річ, випадало належно відсвяткувати, внаслідок чого Цизьо з Павлом, хоча все це й почалося з дуже скромної випивки і звичайної у таких випадках розмови, і опинився в товаристві гладких розцяцькованих муринок з сигарами в зубах; муринок, які безугаву спонукували Цизя щось огидне ковтати й курити, а тоді ще й проходити крізь вогняні пелюшки, що їх, як кріпиків з капелюха, витягав з свого лискучого тіла довгий, майже зовсім голий танцюрист з півнячою головою, котрий то наближався, то віддалявся від муринок, від яких Цизьо вивільнився пише на останній день карнавалу, прокинувшися на пляжі Ґванабарської затоки неподалік від запаркованих авт на но-зому майдані, що його не так давно місто відвоювало від води, куди Цизьо й без Павпових спонукань напевне подався б відсвіжитися, якби, прокпіпивши очі, не встановив, що ні муринок з півнегоповим танцюристом, ні грошей, ні жодних паперів при ньому нема, а є натомість поруч запухлий, з вимащеним сажею обличчям Павло Кашуба, котрий, прочумавшися від Цизьових репетувань, почав заспокоювати свого приятеля, мовляв, нехай він не розпачається, бо все це дрібниці, які дасться зовсім легко залагодити; тобто, звісно, щодо грошей, — то шукай вітра в полі, гроші — така матерія, що має підступну властивість Одразу ж випаровуватися, але це ще не кінець світу, адже, як треба, можна взяти й позику, та й на випадок, як Цизьо не схоче обтяжувати попервах батьків, то нехай разом з ним, Павлом, поживе деякий час (бодай до повернення господаря, так буде веселіше) у Геннадієвому помешканні, ну а щодо паперів, то це теж не важко направити, оскільки в нього, Павла, є, дякувати Богові, порядні знайомства, не так знайомства, як, точніше, один знайомий, вартий сотні інших, з емігрантів піспя другої світової війни, щирий український патріот, звинний діпок і при тому далеко не черства людина, інженер Святозар Федуляк, з яким він, Кашуба, випадково познайомився на Алясці, копи інженер працював деякий час при нафтовій компанії на підставі досвіду, набутого в нафтовидобувній галузі у Венесуелі, де Федуляк нібито згромадив чималі посілості, а тепер, оскільки його молода дружина, красуня з фунтовим носом, не схотіла нидіти серед снігів і морозів, змусивши свого удвічі старшого від неї чоловіка трохи достосуватися і до її потреб, повернувся до тепліших країв і недавно устаткував у Ріо-де- Жанейро щось на зразок чи то адвокатського, чи то якогось особливого дорадчого бюра з трьома мегерами-секретарками, з яких і слова не витягнеш (зумів чоловік їх у цьому ледачому кліматі отак зачарувати, але, як, зрештою, Цизьо і сам ще переконається, Федуляк майстер у цьому ділі, от уміє чоловік — і годі, хоча він нібито нічого особливого й не чинить, скаже щось таке, що й інші кажуть, тільки до нього чомусь одразу серце привертається, особливо мегер і старих дівуль), ну й він, як його тут називають, інженер Федуляк (до речі, це не пише титул, Федуляк і справді інженер та ще й знавець нафтовидобувного промислу, попри те, що дехто ладен відмовити йому в цьому, — люди є люди, — але зараз ідеться не про вишукування на сонці плям, а про щось зовсім інше, а саме: він, Федуляк, має маленького коника, — а хто такого коника не має? — хоча Федуляків коник якось до нього зовсім не пасує, — так от саме про цього коника він, Кашуба, й мусить попередити Цизя, аби Микита випадково недоречною заввагою не пошкодив сам собі.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 2:
), — ось тодi, зачинивши за ним дверi зi змiшаним вiдчут‑тям не‑до‑кiнця‑зiграного спектаклю, вогняного шворня “як‑же‑його‑жити‑далi”, встромленого в мозок, i тим розтрушеним по тiлi лихоманково‑нудотним дрожем, що не пересiдався вже понад тиждень, — нiби й справ‑дi була механiчною лялькою, в якiй усi колiщатка‑шрубики поз’їжджали з пазiв, так що ковтати могла тiльки рiдку страву, а спати кiлька ночей поспiль не могла вза‑галi, — обернувшись до дзеркала, угледiла в ньому — проступив, пiдступив на поверхню, художньо викрививши вуста в рештках з’їденої помади! — той самий зимнувато‑iронiчний (блядка i блядка…), вiдчужений посмiх: оце то сюжет!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”

Частина мови: дієслово () |