ковпачок

Значення

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “ковпак”: невеликий головний убір м’якої форми без полів або з вузькими полями, часто з помпоном або китицею на маківці.

2. Верхня частина гриба (шапинка), що має форму напівсфери, конуса або парасольки, під якою розташовані гіменофор (пластинки, трубочки тощо).

3. Захисна або декоративна кришка невеликого розміру для закривання отвору, верхівки чогось (наприклад, ковпачок для ручки, для гвинта).

4. У техніці та побуті: невеликий захищаючий або ізолюючий чохол, накінечник (наприклад, ковпачок на ліхтарику, ковпачок для шприца).

5. У ботаніці: частина квітки або суцвіття, що має форму капюшона або дзвоника (наприклад, у орхідей, у вовчого лика).

Правопис та відмінювання