Догодований — прикметник, що означає: такий, якого догодували, тобто завершили процес годування до кінця або до певної стадії.
-
колонізуватися
1. Ставати колонією, перетворюватися на колонію; зазнавати колонізації.
2. Поселятися, осідати на нових, малозаселених землях з метою їх освоєння та заснування там постійного житла.
-
догодний
Догодний — стосується міста Догода (Догодна) або його мешканців; властивий йому, що походить із нього.
-
колонізувати
Заселяти, освоювати якусь територію, перетворюючи її на колонію, встановлюючи там політичну та економічну владу метрополії.
Перенісн. Поселятися, закріплюватися на якійсь новій території або в новому середовищі (про організми, явища, ідеї тощо).
-
догодне
1. (заст.) У спосіб, що відповідає чиїмсь бажанням, вимогам; так, як комусь хочеться; до вподоби, до ладу.
2. (діал.) Відповідно, належним чином; як слід, добре.
-
колонізовуваний
1. Такий, що піддається колонізації або може бути колонізованим; придатний для заселення колоністами та освоєння.
2. У переносному, політичному значенні: такий, що опиняється під контролем, впливом або експлуатацією з боку іншої держави чи сили; підкорюваний, що стає об’єктом колоніальної політики.
-
догодитися
1. Дієслово доконаного виду, що означає досягнення згоди, порозуміння в результаті обговорення або переговорів; знайти спільну мову, прийти до компромісу.
2. (Розм.) Умовитися, домовитися про щось, узгодити деталі майбутніх дій.
3. (Заст.) Погодитися на чиїсь умови, поступитися комусь; задовольнити чиїсь вимоги або бажання.
-
колонізований
1. Про територію або народ: такий, що був підкорений та підпорядкований іноземній державі (метрополії) з метою економічної, політичної та культурної експлуатації; той, що перетворений на колонію.
2. Про людину або свідомість: такий, що зазнав впливу колоніальної ідеології, внутрішньо прийняв культурні, мовні чи психологічні установки колонізатора, часто на шкоду власній ідентичності.
-
догодити
1. Зробити щось приємне, прислужитися комусь, виконати чиїсь бажання або вимоги, часто з прагненням заслужити чиюсь прихильність або схвалення.
2. Задовольнити чиїсь потреби, смаки або вимоги; підійти, бути до вподоби.
-
колонізація
1. Історичний процес заселення та освоєння порожніх або малозаселених земель, що часто супроводжується встановленням політичного та економічного контролю метрополії над новими територіями.
2. Політика держави (метрополії), спрямована на завоювання, економічну експлуатацію та підпорядкування інших країн або територій (колоній), що супроводжується насадженням чужої культури, мови та інституцій влади.
3. (У переносному значенні) Проникнення, поширення та утвердження чогось чужого, стороннього в певному середовищі, сфері діяльності або культурі.