колонізація

Приклад 1:
В сім групуванні я спинюся на ближче інтересній для мене точці — приналежності задніпрянської (лівобічної) полудневої колонізації до середньої групи, себто до іншої групи, ніж полуднева правобічна колонізація, а до одної групи з радимичами, в’ятичами й рязанцями. Тому що д. Шахматов зачисляє Подоння до сіверянської колонізації, для нього се питання сходить на приналежність до середньої групи сіверян.
— Невідомий автор, “135 Vibrani Statti Mikhailo Grushievs Kii”

Приклад 2:
Не можна припустити масової колонізації сіверян (а тільки масова, в збитих масах осаджена колонізація може значіння для цікавих нам питань) в Рязанську землю і з басейну Дону, як те робить д. Шахматов. Припустивши навіть, що Подоння займали дійсно сіверяни, я не годен припустити, що під натиском кочівників в X в. вони відступали відси в землі нижньої Оки, а не в сіверянське Посейм’я й в’ятицькі землі, себто ті землі, з якими тодішня донська колонізація була найближче зв’язана, бо ніяких особливих доріг (як хоче автор, відкидаючи дорогу через в’ятичі) з Дону на Поволжя в тих часах ми досі не знаємо.
— Невідомий автор, “135 Vibrani Statti Mikhailo Grushievs Kii”

Приклад 3:
Д[обродій] Шахматов вправді припускає, що від XIV в. ішла і сюди колонізація «під охороною литовських князів» деревлян і дреговичів з Полоцької землі й київського Полісся, але (полишаючи на боці інші допущені тут неправдоподібності) така міграція з правобічного Полісся в лівобічне дуже мало правдоподібна — вона йшла з Полісся на полуднє в передстепові краї, користаючи з «охорони литовських князів». Багнисті й лісові простори середнього й горішнього Подесення були остільки добре захищеним краєм, що самі служили резервуаром для полудневого Задніпров’я, в часах пополохів і постраху кочівників, і тутешня людність зовсім не мала потреби мандрувати в ті далекі краї, куди ведуть її оборонці старого сіверянського великоросизму.
— Невідомий автор, “135 Vibrani Statti Mikhailo Grushievs Kii”