Словник Української Мови
1. Розмовне позначення дружини командира військового підрозділу, яке вживається переважно в побуті серед військовослужбовців та їхніх родин.
2. У переносному значенні — жінка, яка схильна до владних, наказових манер поведінки, що намагається керувати оточуючими (часто із відтінком несхвалення).
1. Військовий начальник, який очолює військовий підрозділ, частину, з’єднання або формування та має повноваження віддавати накази підлеглим.
2. Керівник, голова будь-якого загону, групи, екіпажу (наприклад, спортивного, туристичного, пожежного, космічного корабля).
3. Посада, звання або титул особи, яка виконує такі керівні функції.
1. (про об’єкт) Такий, що був додатково прикріплений або приєднаний за допомогою клею до чогось, що вже існувало або було зібране.
2. (переносно, розм.) Про людину, яка приєдналася до кола спілкування, колективу або події пізніше за інших, часто з відтінком випадковості або тимчасовості.
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Одеській області, Білгород-Дністровському районі.
2. Історичний термін, що позначав штаб або місце розташування командувача армією (командарма) у військовій структурі першої половини XX століття, зокрема в часи Громадянської та Другої світової війн.
Доклеюватися — доклеїти щось до чогось, прикріпити за допомогою клею додатковий елемент або частину.
Доклеюватися (розм.) — набридати, докучати комусь постійними проханнями, увагою або присутністю; приставати.
1. Скорочене найменування посади командувача армією у військовій системі СРСР, що існувала з 1918 до 1940-х років.
2. Військове звання вищого командного складу в Червоній армії (з 1935 до 1940 року), що відповідало сучасному генералу армії.
3. Особа, яка обіймала таку посаду або мала це військове звання.
1. Доклеювати — дієслово, що означає закінчити процес наклеювання чогось, прикріпити клеєм останню частину або завершити обклеювання поверхні.
2. У переносному значенні — доводити до кінця якусь складну, часто виснажливу справу або процес, що потребує ретельного виконання.
1. Організована група людей, об’єднана спільною метою, завданнями та діяльністю (наприклад, спортивна, наукова, виробнича команда).
2. Колектив спортсменів, що представляють одну країну, місто, клуб тощо на змаганнях.
3. У комп’ютерних технологіях — набір інструкцій (операторів), що виконуються як єдине ціле програмою або користувачем.
4. У військовій справі — підрозділ у складі взводу, що складається з кількох бійців або розрахунків.
5. Застаріле: наказ, розпорядження, віддане підлеглому.
1. (до кого, чого) Набридливо, настирливо приставати з дрібними вимогами, зауваженнями або доріканнями; причеплятися.
2. (до кого, чого) Старанно, з великими зусиллями намагатися дістатися, дотягнутися до чогось, що знаходиться далеко або важкодоступно.
Комальєн — власна назва мінералу, різновиду вугілля, що характеризується високим ступенем вуглефікації та близький за властивостями до антрациту; використовується переважно в технічній та геологічній термінології.
Комальєн — власна назва конкретної геологічної формації, прошарку або родовища вугілля такого типу.