Значення
-
Скорочене найменування посади командувача армією у військовій системі СРСР, що існувала з 1918 до 1940-х років.
-
Військове звання вищого командного складу в Червоній армії (з 1935 до 1940 року), що відповідало сучасному генералу армії.
-
Особа, яка обіймала таку посаду або мала це військове звання.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. командарм, р. командарма, д. командармові, з. командарма, о. командармом, м. командармі, к. командарме
Походження слова (Етимологія)
Слово «командарм» походить від скорочення словосполучення «командувач армії». Воно утворене з двох частин: «команд-» (від «командувати») та «-арм» (від «армія»). Саме слово «командувати» походить від французького «commander», яке, своєю чергою, походить від пізньолатинського «commando» — «доручаю, наказую». Це латинське слово пов’язане з дієсловом «commendo» — «доручаю, передаю, рекомендую», утвореним за допомогою префікса «com-» (що означає «з, разом») від дієслова «mando» — «вручаю, передаю, довіряю, замовляю». До цього ж дієслова зводиться й українське слово «мандат». Таким чином, «командарм» — це військове звання або посада, що означає командувача армією, і його етимологія сягає латинського коріння, пов’язаного з поняттями доручення та наказу.