Словник Української Мови
Буква
1. Військовий начальник, який очолює військовий підрозділ, частину, з’єднання або формування та має повноваження віддавати накази підлеглим.
2. Керівник, голова будь-якого загону, групи, екіпажу (наприклад, спортивного, туристичного, пожежного, космічного корабля).
3. Посада, звання або титул особи, яка виконує такі керівні функції.
Приклад 1:
Кремезний, бравий командир. Увійшов з валізою, сяючи лицем і новенькою портупеєю на новенькій уніформі.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”
Приклад 2:
(<< back) 6 Томазо Фініґвера (Tommaso Finiguerra, 1426-1464), відомий також як Масо Фініґвера — ювелір, художник і друкар із Флоренції, котрий винайшов техніку гравюр (<< back) 7 Каменєв Сергій Сергійович (1881-1936) – військовий діяч, командир 1-го рангу. Від 1919 до 1924 р.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 3:
Хлопець молодий, цiкавий i — командир. Зустрiлася Варя з ним на Соболях у свого дальшого родича Iвана Панасовича, що служив сiльським учителем на Богодухiвщинi i спершу стояв за Петлюру, розумiючи його, Петлюру, як революцiонера, а потiм, правда, як це було видно далi, зрозумiвши, що це була помилка, щиро перекинувся в бiльшовицьку пропаганду i виступав уже далi як голова ревкому.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”