Значення
-
Військовий начальник, який очолює велике військове об’єднання (армію, фронт, флот тощо) або командує військами певного театру воєнних дій, округу, групи військ.
-
Посада, звання такого начальника (наприклад, командувач Сухопутних військ, командувач об”єднаних сил).
-
(Переносно) Той, хто керує, розпоряджається групою людей або ходом якоїсь справи; лідер, керівник.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. командувач, р. командувача, д. командувачеві, з. командувача, о. командувачем, м. командувачеві, к. командувачу