Словник Української Мови
Буква
1. Військовий начальник, який очолює велике військове об’єднання (армію, фронт, флот тощо) або командує військами певного театру воєнних дій, округу, групи військ.
2. Посада, звання такого начальника (наприклад, командувач Сухопутних військ, командувач об”єднаних сил).
3. (Переносно) Той, хто керує, розпоряджається групою людей або ходом якоїсь справи; лідер, керівник.
Приклад 1:
І не просто грузин, а знаменитий грузин — це був товариш Георгіані, колишній командувач військ ВЧК-ОГПУ в м. Харкові в перші роки по революції й навіть в роки революції: його знали деякі в’язні, зокрема Гепнер. Але, незважаючи на приязність знайомих (а може, саме через це!
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”