1. Музикант, який грає на бандурі.

2. У давнину — кобзар, лірник, часто сліпий, який виконував думи, історичні та релігійні пісні, супроводжуючи себе на бандурі або кобзі.

1. Музичний інструмент з родини лютневих, що має овальний корпус, короткий гриф і 4–23 струни (частіше 12–14), на яких грають щипком; традиційний український народний інструмент, що використовується кобзарями та бандуристами.

2. (у множині, зазвичай з великої літери) Український національний академічний оркестр народних інструментів, повна назва — Національний заслужений академічний оркестр народних інструментів України «Бандури».

1. Український народний музичний інструмент із родини щипкових, що має овальний корпус, короткий гриф та від 12 до 45 струн (частина яких — бурдонні), звук видобувається щипком.

2. Велика, незграбна річ; те, що має великі розміри та виглядає грубо зробленим (переносне значення).

3. Заст. Великий старовинний струнний музичний інструмент, попередник сучасної бандури (у значенні 1).

1. Рідкісний варіант написання слова “бандур” як назви українського народного музичного інструменту, що є синонімом до “бандура”.

2. Прізвище українського поета, перекладача та громадського діяча Богдана-Ігоря Антонича (справжнє прізвище — Антонич-Бандур).

Бандоніон — музичний інструмент, різновид ручної гармоніки (гармоні), що має прямокутну форму, кнопкову клавіатуру з обох боків та характерний тембр, який досягається завдяки вібрації металевих язичків п дією повітряного струменя; особливо поширений у музиці аргентинського танго.

Політична система або суспільний устрій, при якому реальна влада належить організованим злочинним угрупованням (бандам), що контролюють державні інституції, економіку та суспільне життя через корупцію, насильство та злочинні методи.

Переносно — стан, ситуація або період у житті держави, коли злочинність та кримінальні структури мають непропорційно великий вплив на прийняття управлінських рішень і життя суспільства.

1. (від фр. bandeau — пов’язка) Жіночий нижній одяг у вигляді широкої еластичної стрічки без бретелек, що підтримує груди, замінюючи бюстгальтер.

2. (від італ. banda — заго́н, банда) У кримінальному середовищі — організована злочинна група, банда; також може вживатися як її жаргонна назва.

3. (від ісп. Bando) В іспаномовних країнах — офіційне розпорядження, наказ або проголошення влади, що публікується для загального відома.

1. Розмовне, часто зневажливе позначення представника злочинного угруповання, бандита, особливо молодого віку або незначного статусу в злочинному середовищі.

2. У переносному значенні — про людину, яка поводиться агресивно, грубо, порушує суспільний порядок або моральні норми.

1. Жінка, яка займається бандитизмом; учасниця злочинної банди, що здійснює напади, грабежі, розбої.

2. Розм. Жінка або дівчина, яка поводиться зухвало, нахабно, грубо; хуліганка.

1. Злочинна діяльність, що полягає в організації збройних банд (злочинних угруповань) або участі в них з метою нападу на державні, громадські установи або окремих громадян, а також у нападах на підприємства та установи з метою заволодіння державним, громадським майном або майном окремих громадян.

2. Розм. Про явища, що характеризуються грубим свавіллям, насильством, зневагою до закону та суспільних норм.