1. Музикант, який грає на бандурі.
2. У давнину — кобзар, лірник, часто сліпий, який виконував думи, історичні та релігійні пісні, супроводжуючи себе на бандурі або кобзі.
бандурист
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Годинами стояв бiля букiнiста, а недалеко бандурист набринькував про славу України. Пiшов до Нюсi.
— Микола Хвильовий, “Сині етюди”
Приклад 2:
Конкретно кажучи, сьогоднi (конферанс говорить) змагаються: балабаєшник, скрипник, бандурист, пiанiстка, домрист, гармонiст та гобойщик.
— Микола Хвильовий, “Сині етюди”
Частина мови: іменник (однина) |