Словник Української Мови
У такій мірі чи кількості, яка задовольняє потреби, вимоги або очікування; стільки, скільки потрібно.
У значінні “до певної міри”, “досить”, “цілком” для вираження задовільного стану або ступеня.
Уживається для вираження повної міри чогось, межі, після якої щось припиняється або змінюється (наприклад, достатньо говорити).
1. Отримати щось у власність, у спадок або в результаті розподілу; дістати у розпорядження.
2. Випасти на долю, статися (переважно про щось неприємне, тяжке).
3. Бути призначеним комусь (у результаті жеребкування, черговості тощо).
4. Дістатися до когось, чогось (розм.); торкнутися когось, дістати когось (найчастіше про фізичний вплив).
5. (У безособовому вживанні) Про можливість дістати, досягти кого-, чогось.
1. Дістати, добути, отримати щось, заволодіти чимось, часто з певними зусиллями або труднощами.
2. (розм.) Набриднути, надакучити комусь своїми діями, розмовами, перебуванням поруч.
3. (заст. та діал.) Дістатися, торкнутися чогось рукою або іншим предметом.
Такий, якого вистачає, задовольняє потреби; достатній.
Відповідний певним вимогам, нормам; задовільний.
Заможний, матеріально забезпечений.
1. (розм.) Дістатися, дійти до когось, чогось; опинитися в чиїхось руках, у чиємусь розпорядженні.
2. (заст.) Дістатися, дістати у спадок, отримати у власність.
1. (рідк.) Надати, постачати щось у достатній кількості, забезпечити когось чимось повністю.
2. (діал.) Дістати, добути щось, забезпечити собі доступ до чогось.
достарча́тися, -а́юся, -а́єшся, дієслово (достарча́ти). Рідк. Стати старшим, дійти до певного віку; дорослішати, старішати.
1. (рідк.) Дістати, добути щось, забезпечити когось чимось; постачати в достатній кількості.
2. (діал.) Дістатися, дотягтися до чогось рукою.
1. До кінця, повністю, цілком (про використання чогось, переважно їжі або питва).
2. Достатньо, вдосталь, у великій кількості.
1. (діал.) Який доставляє, приносить щось; призначений для доставки.
2. (діал.) Достатній, задовільний; такий, що відповідає потребам.