Словник Української Мови
Буква
1. Дістати, добути, отримати щось, заволодіти чимось, часто з певними зусиллями або труднощами.
2. (розм.) Набриднути, надакучити комусь своїми діями, розмовами, перебуванням поруч.
3. (заст. та діал.) Дістатися, торкнутися чогось рукою або іншим предметом.
Приклад 1:
Мотря вдарила кулаком об кулак, нахилившись через тин як можна далі в Лаврінів двір, неначе хотіла достати кулаками до Кайдашихи; потім крутнулась і швидко щезла за вуглом, неначе на повітрі розлетілась. — Постривай же ти, суко!
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”
Приклад 2:
услужiть менi службу, покажiте дружбу: ось якраз попалась менi лисиця або куниця, а трохи чи не красна дiвиця, їсти-пити не жалаю, достати її жалаю. Поможiте, пiймайте; чого душа захоче, усього вiд мене бажайте.
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 3:
XVIII Тепер би то отсе треба нам їхати слідом за Шрамом і його сином, і все, що з ними діялось, по ряду оповідати; тілько ж, якби почав я виставляти в картинах да в речах, як той Тетеря обліг Паволоч, як хотів достати і вистинати усе місто за турбацію супротив гетьманської зверхності і як старий Шрам головою своєю одкупив полковий свій город, то б не скоро ще скінчив своє оповідання. Нехай же останеться та історія до іншого часу, а тепер скажемо коротко, що Шрам паволоцький, жалуючи згуби паволочан, сам удавсь до Тетері і прийняв усю вину на одного себе.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”