Словник Української Мови
Буква
У такій мірі чи кількості, яка задовольняє потреби, вимоги або очікування; стільки, скільки потрібно.
У значінні “до певної міри”, “досить”, “цілком” для вираження задовільного стану або ступеня.
Уживається для вираження повної міри чогось, межі, після якої щось припиняється або змінюється (наприклад, достатньо говорити).
Приклад 1:
Твердження, достатньо революційне як на сорокові роки! Отже, на тлі зомбування свідомости — спалахи прозріння і внутрішнього, хай несміливого, спротиву.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
P. S. Як стало відомо експертам редакції з достатньо добре поінформованих джерел, зникнення (самовбивство?) Стаса Перфецького було зауважено наступного ранку після його дня народження, що за іронією долі завжди випадав на 10 березня.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 3:
Достатньо зга дати лиш те, що, як більшості з вас мусить бути відомо, в моєму майямському будин ку знаходиться чи не най більша у світі колекція чоло вічих членів, цих реальних втілень пана Ph, кожен з яких мені доводилося купувати за «Oho?
— Андрухович Юрій, “Перверзія”