Карнотит — рідкісний мінерал, водний урановий ванадат калію жовтого або зеленувато-жовтого кольору, важлива руда урану та ванадію.
-
карнозин
Карнозин — природна дипептидна сполука (β-аланіл-L-гістидин), що міститься в скелетних м’язах, тканинах мозку та інших органах тварин і людини; виконує функцію pH-буфера, антиоксиданта, а також може впливати на скорочення м’язів і роботу нейронів.
Карнозин — торговельна назва лікарського засобу на основі цієї сполуки, що застосовується в офтальмології при катаракті та інших захворюваннях очей.
-
діафоромаксис
Діафоромаксис — власна назва, що позначає філософський або літературний термін, вживаний для опису максимальної, граничної форми діафори (стилістичної фігури, заснованої на повторенні слів з різним значенням або на наголошенні протиставлення), де семантична протилежність або контраст досягає найвищої точки.
Діафоромаксис — у спеціалізованому вжитку (наприклад, у риториці, поетиці) може означати конкретний прийом або тип тексту, побудований на системі різких, антагоністичних протиставлень, що створює ефект підвищеної напруженості або парадоксальності висловлювання.
-
карнозавр
Карнозавр — застаріла класифікаційна група великих хижих динозаврів підряду теропод, що об’єднувала родини алозаврових і кархародонтозаврових; у сучасній палеонтології цей термін має переважно історичне значення.
Карнозавр — представник вищезгаданої групи хижих динозаврів (наприклад, алозавр, гиганотозавр).
-
діафорез
Діафорез — медичний термін, що означає рясне виділення пітливої рідини (поту), часто спричинене захворюванням, фізичним навантаженням або емоційним стресов.
Діафорез — у лінгвістиці (переважно давньогрецькій): фонетичне явище, коли два однакові або подібні приголосні звуки в межах одного слова розділяються голосним, що спрощує вимову (наприклад, виникнення вставного голосного).
-
карно-процесуальний
1. Який стосується кримінального процесу, пов’язаний із порядком провадження у кримінальних справах.
2. Який належить до галузі кримінально-процесуального права або регулюється ним.
-
карник
1. (історичне) Податок на димар або на кожну оселю, що стягувався в Україні у XIV–XVIII століттях, зокрема в період панування Великого князівства Литовського та Речі Посполитої.
2. (історичне) Особа, зобов’язана сплачувати такий податок; платник карника.
-
діафонія
1. У лінгвістиці — звукова відповідність між спорідненими мовами, що виникла внаслідок розвитку одного звука зі спільного джерела (наприклад, українському «г» відповідає російське «в» у словах «голова» — «голова»).
2. У медицині — метод обстеження, при якому звук від одного джерела (часто камертона) сприймається вухом пацієнта через кістки черепа, що дозволяє оцінити стан слухового аналізатора.
3. У техніці зв’язку — явище проникнення сигналів з одного каналу зв’язку в інший, що призводить до перешкод.
-
діафонема
Діафонема — фонетична одиниця, що об’єднує всі варіанти (діафони) одного фонемного типу, які можуть реалізовуватися в різних говірках, діалектах або в мовленні різних носіїв однієї мови, але сприймаються як один звук.