Загуготітися — дієслово, яке позначає початок інтенсивного або тривалого гуготіння (гудіння, дзижчання), часто з відтінком набридливості або монотонності.
-
загуготіти
1. Почати гуготіти — видавати характерні низькі, гучні звуки, подібні до голосіння сови, бугая або інших птахів, а також деяких тварин (наприклад, верблюда).
2. Розпочати тривалий, одноманітний, невиразний гомін, гудіння або голосіння (про натовп, тварин, природу).
3. Перен. Розпочати голосно, незрозуміло або скаржно говорити, базікати, нарікати.
-
загугнявитися
1. (розм.) Втратити здатність чітко говорити, говорити невиразно, незрозуміло, ніби з кашею в роті; заплутатися в мовленні.
2. (перен., розм.) Впасти в стан нерішучості, збентеження або розгубленості; заплутатися в думках чи поясненнях.
-
загугнявити
Загугнявити — утворити від власної назви компанії Google (Гугл) дієслово, що означає здійснити пошук інформації в Інтернеті за допомогою цієї пошукової системи.
Загугнявити — (переносно) швидко знайти будь-яку інформацію, факти або відповіді на питання за допомогою Інтернету, незалежно від конкретної пошукової системи.
-
загубник
1. Той, хто загубив щось або когось; людина, яка зазнала втрати.
2. У фольклорі та літературі: персонаж, який через певні обставини (часто магічні) втратив щось дуже важливе (наприклад, пам’ять, дорогу, кохану людину) і мусить пройти випробування, щоб знайти втрачене.
3. Рідко вживане позначення людини, яка легко губить речі; неохайна людина.
-
загублюватися
1. Втрачатися, зникати з поля зору або переставати бути відомим, помітним; ставати недоступним для сприйняття або знаходження.
2. Розсіюватися, поступово зникати (про звуки, запахи, явища тощо).
3. Плутатися, втрачати чіткість контурів або виразність (про лінії, форми, предмети на відстані).
4. Перен. Втрачатися, плутатися (від сильних почуттів, нерішучості тощо); переставати розбиратися в чомусь.
-
загублювати
1. Втрачати щось, робити так, що щось зникає безвісти або стає недоступним для знаходження.
2. Позбавлятися когось або чогось, допускати втрату; також вживається в абстрактному значенні (наприклад, загублювати надію, час).
3. Розсіювати, розкидувати, призводити до втрати окремих частин чогось цілісного.
-
загубленість
1. Стан людини, яка почувається самотньою, розгубленою або позбавленою життєвих орієнтирів; відчуття втраченості, відчуженості.
2. Властивість бути загубленим, втраченим; втрата або неможливість знайти щось або когось.
-
загублено
У стані втрати, відсутності або незнання місцезнаходження когось або чогось; так, що загубилося.
У стані моральної чи духовної втрати, відчуття безвиході або відсутності мети.
У стані невиразності, нечіткості (про звук, голос тощо).
-
загублений
1. Такий, що втратився, зник безвісти, перестав бути відомим де знаходиться (про людину, тварину або предмет).
2. Позбавлений правильного шляху, мети в житті; морально спустошений, зіпсований.
3. Який не може бути знайдений, відновлений або використаний через втрату, забуття тощо (про можливості, час, речі).
4. У літературознавстві та мистецтві: такий, оригінал якого не зберігся, є невідомим або прихованим.