Словник Української Мови
1. Втратитися, перестати бути знайденим (про предмети, речі).
2. Зникнути з поля зору, перестати бути помітним; змішатися з оточенням (про людину, тварину).
3. Перен. Втратитися, зникнути (про явища, почуття, думки).
4. Перен. Потрапити у скрутне становище через розгубленість, нерішучість або незнання; збентежитися.
5. Розм. Заблукати, втратити орієнтацію у просторі.
1. Втратити щось, не знати, де знаходиться річ, яку мав; позбутися чогось через необережність або недбалість.
2. Позбавитися когось, втратити людину (часто через смерть або розлуку).
3. Втратити якість, властивість, стан (наприклад, загубити надію, загубити самовпевненість).
4. Допустити пропуск, помилку, не включити кудись (наприклад, загубити рядок у тексті, загубити деталь у переліку).
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області.
2. (заст.) Втрата, зникнення, загибель когось або чогось; дія за значенням дієслова «загубити» або стан за значенням дієслова «загубитися».
1. Стосунковий до ЗАГСу (закладу реєстрації актів цивільного стану), пов’язаний з його діяльністю або призначений для нього.
2. Отриманий, виданий або зареєстрований у ЗАГСі.
1. Орган державної влади, що здійснює державну реєстрацію актів громадянського стану, зокрема народження, шлюбу, розлучення, усиновлення, встановлення батьківства, зміни імені та смерті.
2. Будівля або приміщення, де розташований такий орган і де відбувається церемонія укладення шлюбу.
Загрітії — власна назва давньогрецького міста в Південній Італії (Велика Греція), заснованого колоністами з острова Родос; відоме своїми срібними монетами та як місце, де помер філософ Піфагор.
1. Тепла, захищена від вітру ділянка землі, схил або місце, де рано тане сніг і починається вегетація рослин.
2. (у діалектах) Місце, добре прогріте сонцем; затишок.
3. (переносно) Про щось, що викликає відчуття тепла, затишку або внутрішнього спокою.
1. Нагрітися, стати теплим або гарячим (переважно про живі істоти).
2. Отримати задоволення від тепла, зігрітися (на сонці, біля вогню тощо).
3. Розігрітися, набрати температуру (про механізми, двигуни).
4. Перен. Набути інтенсивності, стати напруженим, гарячим (про почуття, ситуацію, дію).
5. Розм. Сильно втомитися від руху, роботи, почувати спеку в тілі.
1. Який був нагрітий, підданий дії високої температури; розігрітий.
2. Який набув тепла, став теплим від сонця, вогню або іншого джерела тепла; зігрітий.
3. (у переносному значенні) Який перебуває в стані сильного збудження, запалу, натхнення.
1. Надати чомусь вищої температури, зробити теплим або гарячим, часто в невеликій мірі або на короткий час.
2. Підтримувати вогнем або теплом, щоб не застигло, не охолонуло.
3. Перен. Викликати почуття тепла, затишку, приязні або радісне збудження (про почуття, враження тощо).
4. Розм. Сильно побити, піддати тілесному покаранню.