Словник Української Мови
Буква
1. Втратитися, перестати бути знайденим (про предмети, речі).
2. Зникнути з поля зору, перестати бути помітним; змішатися з оточенням (про людину, тварину).
3. Перен. Втратитися, зникнути (про явища, почуття, думки).
4. Перен. Потрапити у скрутне становище через розгубленість, нерішучість або незнання; збентежитися.
5. Розм. Заблукати, втратити орієнтацію у просторі.
Приклад 1:
Рибалко прів, хвилювався помітно, хоч не подавав знаку, уперто чекав, чим скінчиться те «так», сказане струнким юнаком в єжовській уніформі, — це «так» було, як соломинка, за яку тримався Рибалко, боючись загубитися в порожнечі. Андрієві вже було шкода вайлуватого цього простака в начальницькім мундирі, флегматичного цього товстюха з таким милим полтавським акцентом, що топтався так безпорадно в порожньому череві найгрізнішої в світі установи.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”