• загуменок

    1. Те саме, що загум’я — віддалена частина села, що лежить за гумнами або за кінцем головної вулиці.

    2. Відокремлений господарський двір з будівлями, розташований за селом, часто біля лісу чи поля.

    3. Рідко вживана назва для околиці, окраїни поселення.

  • загумення

    1. Власна назва села в Україні, зокрема в Чернівецькій області.

    2. (заст., діал.) Місцевість, простір за гумном; пустка, город або поле, що розташовані безпосередньо за господарськими будівлями подвір’я.

  • загуменний

    1. Розташований або той, що знаходиться за гумном, за гумнами.

    2. Пов’язаний з територією, простором поза межами гумна, за ним.

  • загулятися

    Загулятися — захопитися гулянням, розвагами, забуваючи про час або обов’язки.

    Загулятися — тривало перебувати в стані алкогольного сп’яніння, пиячити.

    Загулятися (розм.) — забаритися, затриматися десь, виконуючи якусь справу або перебуваючи в дорозі.

  • загуляти

    1. Почати гуляти, відчути бажання розважитися, часто з відтінком захоплення чи нестриманості.

    2. Забутися в розвагах, гулянках, зайти в цьому занадто далеко; провести тривалий час у веселощях, гулянні.

    3. Розм. Забаритися десь, затриматися під час якоїсь справи, часто через сторонні розваги.

    4. Перен., розм. Втратити працездатність, вийти з ладу (про механізм, пристрій).

  • загулюватися

    1. (розм.) Занадто захоплюватися гульнями, розвагами; проводити багато часу в гуляннях.

    2. (перен., розм.) Займатися чимось із надмірним захопленням, віддаватися якійсь справі або заняттю без міри, забуваючи про інше.

  • загулювати

    1. (розм.) Починати грати в гулю, займатися грою в гулю.

    2. (перен., розм.) Починати щось робити недбало, недобросовісно, обманювати, вводити в оману.

  • загул

    1. Власна назва села в Україні, що входить до складу Бучанського району Київської області.

    2. (рідко, заст.) Місце, де щось загубилося, загубилось; загублене місце.

  • загукатися

    1. Почати гукати, закликати когось, намагаючись привернути увагу або покликати до себе.

    2. Розмовне. Загубитися, заплутатися в думках, словах або діях; збентежитися, зніяковіти.

  • загукати

    1. Почати гукати, видавати протяжні звуки, закликати когось голосно, часто з метою привернути увагу або зупинити.

    2. Розпочати вигукувати певні слова або фрази, закликаючи когось або щось, наприклад, загукати на птаха під час полювання.

    3. Перен. Розпочати голосно та настирливо вимагати чогось, звертатися з проханням або вимогою.