загул

1. Власна назва села в Україні, що входить до складу Бучанського району Київської області.

2. (рідко, заст.) Місце, де щось загубилося, загубилось; загублене місце.

Приклади вживання

Приклад 1:
Дмитро Загул жовтів, грубшав, страждав на ядуху, ходив, спираючись важко на ковіньку. Євген Плужник покашлював у підведений каракульовий комір темного ватяного пальта.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”

Приклад 2:
Б у р г а р д т (solo) Загул пошив мене в поети, Втопив у липовім меду… З заліза я роблю сонети: Що хочеш, те й перекладу! Х о р Ми Лебедю рідня і щуці, А рак червоний — нам дарма.
— Зеров Микола, “Камена”

Частина мови: іменник (однина) |