1. (дієслово) Стати густішим, набути більшої густоти; згуснути.
2. (дієслово, переносне значення) Стати інтенсивнішим, сильнішим, напруженішим (про звуки, світло, почуття тощо).
-
загусклість
Загусклість — фізична величина, що характеризує здатність рідини чи газу чинити опір переміщенню одних її шарів відносно інших; внутрішнє тертя.
Загусклість — властивість речовини (рідини, газу) чинити опір відносному руху своїх частинок, обумовлена силами внутрішнього тертя.
-
загусклий
1. Який набув густої, в’язкої консистенції; що згус, став густішим.
2. (перен.) Який став менш рухливим, активним; застійний.
-
загусатися
1. (про рідину) Втрачати текучість, ставати густішим, перетворюватися на густу масу; загусати.
2. (перен., розм.) Ставати менш рухливим, сповільнюватися; загальмуватися, затримуватися.
-
загусати
1. Почати гусіти, ставати густим (про рідину, суміш).
2. Розм. Почати рухатися повільно, зіпсуватися (про механізм).
3. Розм. Стати млявим, апатичним, втратити енергію (про людину).
-
загусання
1. Технічний термін, що означає раптову втрату швидкості або зупинку обертання двигуна внутрішнього згоряння, як правило, через надмірне навантаження або порушення в роботі паливної системи.
2. У переносному значенні — різке уповільнення, затримка або стагнація в розвитку, перебігу якогось процесу, наприклад, виробництва, переговорів, творчої діяльності.
-
загурчатися
1. Почати гурчати, видавати гуркіт, гуркотливі звуки (переважно про роботу механізмів, транспортних засобів тощо).
2. Розмовитися, забалакати, часто — довго або з пристрастю, а іноді й із серйозним, незадоволеним тоном.
-
загурчати
1. Почати гурчати, видавати гуркіт, гуркотливі звуки (про роботу механізмів, техніки, природні явища тощо).
2. Почати гурчати, видавати низьке ричання (про тварин, зокрема собаку).
3. Розмовне. Почати сердито, невдоволено говорити, бурчати (про людину).
-
загуркотітися
1. Почати гуркотіти, видавати гуркіт, гуркотіння (про звук).
2. Розмови. Почати швидко рухатися, їхати з гуркотом (про транспортний засіб).
-
загуркотіти
1. Почати гуркотіти, видати гуркіт, гуркітливі звуки (про грім, поїзд, двигун тощо).
2. Перен. Раптово й голосно заговорити, зачитати щось або заспівати.