1. Стан людини, яка почувається самотньою, розгубленою або позбавленою життєвих орієнтирів; відчуття втраченості, відчуженості.
2. Властивість бути загубленим, втраченим; втрата або неможливість знайти щось або когось.
загубленість
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
На лицях жінок, молодиць, дівчат і монашок уже проступала загубленість. По шиї у воді татари та їхні коні, поруч з пливучими бугаями, волами, коровами, телицями, сандалами і плотами, що були з полоненими і вартовими, чорніючим, як підхмарна рілля, косяком рушили через Дніпро.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”
Частина мови: іменник (однина) |