1. Який має задьори — дрібні, гострі утворення, виступи, шорсткість на поверхні.
2. Переносно: уживаний у назвах рослин або їхніх частин, що мають шорстку, колючу поверхню (наприклад, задьориста трава).
-
задьора
1. (діал.) Невелика, гостра колючка, шпичак, задирка на поверхні дерева, металу тощо, що може поранити або зачепитися.
2. (перен., розм.) Про людину, яка своїми вчинками або словами дратує, зачіпає, «чіпляється» до оточуючих; задирака.
3. (перен., розм.) Невелика, але неприємна, набридлива перешкода, проблема або суперечливий момент у справі.
-
задушуватися
1. Позбавляти себе життя або гинути від удушення, перекривши собі дихальні шляхи; душити себе.
2. Зазнавати удушення, задихатися від чого-небудь (наприклад, від газу, диму, сильних емоцій).
3. (переносне значення) Сильно стримувати, не давати вияву якимось почуттям, переживанням (наприклад, сльозам, сміху, злості).
-
задушувати
1. Душити когось або щось до смерті, перекривати доступ повітря, викликаючи задуху.
2. Перен. Жорстоко пригнічувати, позбавляти свободи, перешкоджати розвитку (про ідеї, волю, прагнення тощо).
3. Перен. Викликати відчуття важкої, гнітючої духовної тиснучості, морального тиску.
4. Розм. Дуже сильно стискати, обіймати (наприклад, у обіймах).
-
задушність
Задушність — властивість задушного, стану задушного; задушливість.
Задушність — те саме, що задушливість (у значенні важкого, утрудненого дихання).
-
задушно
1. У спосіб, що викликає відчуття духоти, браку свіжого повітря; так, що важко дихати.
2. Переносно: надто пристрасно, палко, з сильним емоційним напруженням.
-
задушниця
1. Церковне поминання душ померлих, що відбувається у суботу перед Трійцею або перед Дмитровим днем; загальна назва днів особливого поминання померлих у народній традиції.
2. Народна назва суботи, присвяченої поминанню душ померлих родичів (наприклад, перед Великоднем, Трійцею, у місяці листопаді).
3. Обрядова страва (частіше пиріг або паляниця), яку готують і освячують для поминання душ померлих у задушний день.
4. Заст. Жінка, яка задушила когось; душителька.
-
задушник
1. (заст.) Дух померлого, привид, що з’являється на Землі в певні дні для спілкування з живими; також уявний дух, що, за народними повір’ями, може нападати на сплячих людей, викликаючи відчуття ваги на грудях і задишку.
2. (діал.) Нічна метелиця, молі; комаха, що, за народними уявленнями, символізує душу померлого.
3. (перен., розм.) Про людину, яка своїми діями, настановами або поведінкою гнітить, обмежує свободу, заважає дихати повною грудьми; той, хто створює гнітючу, утискуючу атмосферу.
-
задушний
1. Який стосується заду, душ померлих, пов’язаний з поминанням душ.
2. Присвячений поминанню померлих; такий, що відбувається у дні пам’яті про померлих (наприклад, про задушні дні).
3. У складі власних назв: який відбувається або діє у дні, присвячені поминанню померлих (наприклад, Задушна субота).
-
задушливість
1. Властивість за значенням прикметника “задушливий”; стан, коли важко дихати через брак свіжого повітря або через сильне хвилювання, емоційне напруження.
2. У переносному значенні: гнітюча, утискаюча атмосфера, що пригнічує свободу думки, почуттів або дій; відчуття морального тиску, несвободи.