зад

Приклад 1:
Дуже сподобався її зад, аж ніяк не завеликий, але так досконало вбудований у решту тіла, що міг би стати для Перфецького джерелом невичерпних фантазій і радостей. Взагалі ж, уся та частина Ади, що починалася нижче її пояса, була Перфецькому найкраще знаною, і він поблагословив її з вдячністю, лиш тільки побачив, чи навіть не побачив — торкнувся.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 2:
І вер­тає він на­зад у Піски, ра­дий та ве­се­лий, що хоч зда­ле­ка по­ба­чив. VII Хазяїн Ну, а Грицько що?
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 3:
Наш Забрьоха як по­ба­чив та­ку пан­ноч­ку, що не тiльки що зро­ду не ба­чив та­кої, та во­на йо­му i не сни­лась та­ка, та аж зад­ри­жав i не тя­мить вже, що йо­му й ка­за­ти, та вже хо­рун­жен­ко на­га­дав та й ка­же: – Отже, па­не сот­ни­ку, вам i ха­зяй­ка: радьтесь iз нею, во­на всьому го­ло­ва. Так що ж бо наш Ула­со­вич?
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”