1. Підпорядкувати собі когось, позбавити волі, зробити залежним, перетворити на раба або кріпака; поневолити.
2. Переносно: повністю підкорити чи підпорядкувати чиюсь волю, увагу, почуття; захопити, опанувати (про думки, почуття тощо).
-
закабалення
1. Дія за значенням дієслова “закабалити” — позбавлення волі, перетворення на кріпака або раба; підпорядкування, поневолення.
2. Стан того, хто позбавлений волі, економічної чи соціальної незалежності; кріпацтво, рабство, кабала.
3. Переносно: стан повної психологічної чи моральної залежності від когось або чогось; підпорядкування чужій волі, впливу або обставинам.
-
закабалений
1. Який перебуває в кабалі, кріпацтві; поневолений, підкорений.
2. Позбавлений свободи, незалежності; пригнічений, підпорядкований чужій волі або обставинам.
3. Який виражає стан поневолення, пригніченості, несвободи (про погляд, вираз обличчя тощо).
-
зайшлий
1. Який зайшов кудись, прийшов до якогось місця (зазвичай ненадовго або випадково).
2. Який з’явився, прибув з іншої місцевості, країни; приїжджий, чужий.
3. Який виник, з’явився під впливом чогось стороннього; запозичений, невластивий.
-
зайчук
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “заєць” — молодий заєць або зайченя.
2. Рідкісне прізвисько або неофіційна назва людини, пов’язана з характеристиками зайця (наприклад, швидкість, боязкість).
3. У місцевій топоніміці — назва річки, урочища або іншого географічного об’єкта, що асоціюється з місцем проживання зайців.
-
зайчиця
1. Самка зайця (рід Lepus).
2. Рідкісне прізвисько або неофіційна назва жінки, що асоціюється з зайцем (наприклад, через спритність, швидкість або іншу характерну рису).
-
зайчиха
1. Самиця зайця, самка зайця.
2. Розм. Жінка або дівчина, що працює зайчихою (помічницею фокусника) в цирку або на естраді.
-
зайчисько
1. Збільшено-пестливе від слова “заєць” — великий заєць, зайчище.
2. (перен., розм.) Про людину, яка швидко бігає або рухається.
-
зайчик-побігайчик
1. Власна назва популярної дитячої книжки української письменниці Наталі Забіли, віршованої казки про пригоди зайченяти, вперше опублікованої у 1936 році; літературний персонаж із цієї книжки.
2. (переносно) Ласкаве звертання або характеристика рухливої, жвавої, метушливої дитини чи тварини.
-
зайчик
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “заєць” — молода або маленька тварина родини зайцевих, що характеризується довгими вухами, сильними задніми лапами та м’яким хутром.
2. Розмовна назва сонячного зайчика — яскравого відблиску сонячного світла, що відбивається від дзеркальної або блискучої поверхні й рухається по іншій поверхні.
3. Переносно — про рухливу, жваву, грайливу дитину або дорослу людину.