Словник Української Мови
Буква
1. Дія за значенням дієслова “закабалити” — позбавлення волі, перетворення на кріпака або раба; підпорядкування, поневолення.
2. Стан того, хто позбавлений волі, економічної чи соціальної незалежності; кріпацтво, рабство, кабала.
3. Переносно: стан повної психологічної чи моральної залежності від когось або чогось; підпорядкування чужій волі, впливу або обставинам.
Приклад 1:
Засобами закабалення слугували оживлення в біді, тобто матеріальна допомога в голодні роки, за яку оживлений потрапляв у залежність від «благодійника», та усиновлення разом з полем і будинком. Почасти обертали в рабство і військовополонених, причому відсоток таких рабів з активізацією ассирійської воєнної експансії зростав.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”