1. (про коней) Почати іржати, видавати характерний звук (іржати).
2. (переносно, розмовне) Почати голосно, різко або негармонійно сміятися, голосно виражати радість або глузування.
-
зайоржування
Зайоржування — процес нанесення на поверхню металу шару цинку для захисту від корозії.
-
зайоржитися
1. (про рослини) Покритися зайорженими плямами, почати гнити від іржі (грибкової хвороби).
2. (переносно, розмовне) Стати іржавим, покритися іржею; заіржавіти.
-
зайоржити
1. (розм.) Почати вести себе агресивно, нахабно або зухвало; нападати, накидатися на когось з лайкою або звинуваченнями.
2. (перен., розм.) Різко та емоційно почати щось робити, з особливим запалом або наполегливістю, часто з відтінком негативного впливу на оточуючих.
-
зайорження
Зайорження — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.
-
зайоржений
1. (про волосся) Таке, що має природні або штучно створені дрібні локони, кучері; кучерявий.
2. (перен., розм.) Такий, що має завивисті, хвилясті обриси; виткий, звивистий (про лінії, узори тощо).
-
зайончек
За́йончек — польське прізвище, зокрема відоме завдяки Йозефу Зайончеку (1752—1826), польському генералу та державному діячеві, який був намісником Королівства Польського після Віденського конгресу.
-
зайойкатися
1. (розм., ірон.) Почати надмірно турбуватися, хвилюватися або панікувати через дрібниці, втрачати самовладання; занепокоїтися до крайності.
2. (жарг.) Потрапити у складну, незручну або неприємну ситуацію; «заплутатися», «загнати себе в кут».
-
зайойкати
Застосувати до когось, чогось дію, позначену дієсловом “зайойкати”, тобто нанести удар, влучити (зазвичай у спорті, особливо в тенісі).
У тенісі та інших іграх з ракеткою: здійснити удар по м’ячу з великою силою та швидкістю, зазвичай з відскоку, направляючи його в такий спосіб, щоб суперник не міг його відбити.
-
зайнятість
1. Стан, коли хтось або щось зайнятий, використовується, не є вільним; наявність справ, обов’язків, роботи.
2. (Економіка, соціологія) Сукупність економічних відносин, пов’язаних із забезпеченням працездатних громадян робочими місцями та їх участю в суспільно корисній трудовій діяльності; рівень участі населення в трудовій діяльності.
3. (Статистика) Показник, що характеризує частку працездатного населення, задіяного в народному господарстві.