Словник Української Мови
1. Дія за значенням дієслова зайняти — оволодіння чим-небудь, захоплення території, приміщення тощо.
2. Процес або результат дії за значенням дієслова зайнятися — виконання якої-небудь роботи, справа, якою хтось зайнятий у певний момент; робота, діяльність.
3. Вид трудової діяльності, професія, ремесло.
4. Навчальна дисципліна, урок, а також відведений для нього час у навчальному закладі.
5. Застаріле значення: посада, службове становище.
1. Почати робити щось, приступити до якоїсь діяльності, справи; зосередитися на чомусь.
2. Стати об’єктом чиєїсь уваги, діяльності; опинитися в центрі інтересу.
3. Про вогонь, полум’я: розгорітися, спалахнути.
4. Про світанок, ранок: почати розвиднятися, наставати.
5. Діал. Заплутатися, втрутитися в складну справу.
1. Такий, що має справу, працює над чимось або виконує якісь обов’язки; невільний, не має вільного часу.
2. Такий, що перебуває у використанні, не є вільним, порожнім (про приміщення, місце, лінію зв’язку тощо).
3. Який має роботу, службу, постійне джерело доходу; працевлаштований.
4. Наповнений якоюсь діяльністю, справами, турботами; діловитий, активний.
1. Посісти, захопити якусь територію, населений пункт, об’єкт силою або внаслідок військових дій.
2. Оволодіти чиєюсь увагою, думками, почуттями; захопити, зацікавити.
3. Взяти на певний час у когось за плату або на інших умовах (гроші, майно тощо); позичити.
4. Посісти, використати вільний простір, місце; розташуватися десь.
5. Привласнити собі, взяти для себе щось, що належить іншому або є вільним.
6. Призначити на певну посаду, дати роботу; надати службову позицію.
7. Забрати, відняти певний проміжок часу; вимагати витрат часу.
8. Почати виконувати якусь діяльність, роботу; взятися за щось.
1. Велика рівнина, степова ділянка, часто з піщаним ґрунтом, що розташована в заплавах річок або між ними; піщана коса, мілина.
2. Місце, де можна взяти щось у борг, позичити; застаріле значення, пов’язане з дієслівною основою “займати” (брати у борг).
3. В історичному контексті — незайнята, вільна земля, яку заселяли вільні люди (козаки, селяни-втікачі); часто використовується у назвах поселень, що виникли на таких землях (наприклад, селищ чи хуторів).
1. Почати горіти, спалахнути вогнем; запалати.
2. (перен.) Раптово виникнути, з’явитися з силою (про почуття, стан тощо).
3. (перен.) Захопитися чимось, почати щось робити з ентузіазмом; присвятити себе якійсь діяльності.
4. (розм.) Почати швидко рухатися, робити щось інтенсивно; кинутися.
1. Заволодіти чимось, захопити, посісти (територію, приміщення тощо), часто з відтінком насильства або без дозволу.
2. Посісти якесь місце, розташуватися на ньому (про людей, предмети).
3. Привласнити собі, взяти в користування (часто тимчасово) якусь річ, гроші тощо, зобов’язавшись повернути.
4. Взяти на себе виконання якоїсь роботи, обов’язків, посади; прийняти якусь позицію, ставлення.
5. Відволікти чиюсь увагу, думки; захопити, зацікавити (про почуття, справи, розваги).
6. (У пасиві, про час) Бути заповненим, наповненим якоюсь діяльністю, справами.
Займистість — властивість ґрунту, рослинності або інших матеріалів легко займатися та швидко поширювати вогонь; пожежонебезпечність, легкозаймистість.
Займистість — ступінь готовності палива до займання, що характеризується температурою спалаху та іншими показниками.
1. (Про місцевість) Такий, що має багато займищ — сухих, підвищених ділянок серед боліт або на берегах річок, озер, зазвичай порослих травою, чагарниками або лісом.
2. (Перен., розм.) Який легко спалахує, запалюється; схильний до швидкого поширення вогню.
1. Власна назва села в Україні, зокрема в Івано-Франківській та Львівській областях.
2. (Заст., діал.) Ділянка землі, лісу або луки, яку зайняли, освоїли для господарського використання; новина, розчистка, займанщина.