1. Стан або властивість того, що заклякло; застиглість, затверділість (переважно про рідину, напр. кров).
2. Перен. Нерухомість, застиглість, відсутність розвитку або руху (про думки, почуття, соціальні явища тощо).
-
заклякло
1. (про рідину, розплавлену речовину) Втратити текучість, перетворитися на тверду або в’язку масу внаслідок охолодження або інших фізико-хімічних процесів; застигнути, згуснути.
2. (переносно, про людину або частини тіла) Здрібніти, знерухомитися від холоду, сильного страху або здивування.
3. (переносно, про почуття, відносини тощо) Втратити живоість, розвиток; зупинитися, закостеніти.
-
закляклий
1. Який закляк, застиг, перетворився на кригу; замерзлий.
2. Переносно: який застиг, завмер у нерухомості; заціпенілий.
3. Переносно: про почуття, стан тощо: який пригнічений, притуплений, втратив силу.
-
заклякатися
заклякатися — дієслово, що означає стати клякливим, набути властивостей кляклої речовини; перетворитися на кляклу масу, згуснути, втратити текучість.
-
заклякати
1. (діал.) Почати клякати, видавати характерні звуки, подібні до «кля-кля» (про качку або гусака).
2. (перен., розм.) Почати балакати, розмовляти, часто швидко та безглуздо; затріщати, защебетати.
-
заклякання
1. (у фольклорі та міфології) магічна дія, ритуал або заклинання, спрямовані на те, щоб “заклясти”, тобто обмежити, підкорити або зв’язати волю когось або чогось, часто з використанням спеціальних слів, формул та обрядів.
2. (переносно) стан пригніченості, внутрішньої несвободи, спричинений сильним впливом (наприклад, страху, забобонів, нав’язаних ідей); психологічне або емоційне ярмо.
-
заключний
1. Який завершує щось, є останнім у послідовності, ланцюгу подій або процесів; фінальний, кінцевий.
2. Який містить підсумки, висновки або остаточне рішення; підсумковий, резюмуючий.
-
заключка
1. Рідкісне, застаріле позначення для кінцевого, завершального елемента чогось, наприклад, останньої частини тексту, висновку або фінальної дії.
2. У спеціалізованому контексті (наприклад, у виробництві) — дрібна деталь, затискач або елемент, який фіксує, закріплює щось на місці.
-
заклюнутися
1. (діал.) Зачепитися, застрягти кінчиком чогось, встромляючись у щілину або вузький отвір.
2. (перен., розм.) Зав’язти, застрягти в чомусь, опинитися в скрутному або безвихідному становищі.
-
заклюватися
1. (про птахів) Почати кльовати один одного, вступати в бійку за допомогою дзьоба.
2. (переносно, розмовне) Вступити в гостру суперечку, сварку, почати сваритися або лаятися.