Словник Української Мови
1. Магічна формула, заклинання, яке, за повір’ям, має надприродну силу, здатну накласти чари, призвати духів, заподіяти шкоду або, навпаки, захистити від неї.
2. Переносно: сильне, нерозривне почуття, пристрасть, обітниця або зв’язок, що володіє людиною наче магічна сила.
3. У фольклорі та художній літературі (часто як власна назва): конкретне чарівне слово або набір слів, що мають визначену дію в чарівному світі (наприклад, “закляття вогню”).
1. (від дієслова “заклясти”) У спосіб, що передбачає накладення закляття; магічно, чаклунсько.
2. (переносно) Дуже міцно, нерозривно, непохитно (про зв’язок, обіцянку тощо).
3. (переносно) Надзвичайно, до крайності, запекло (про ворожнечу, ненависть).
1. Який перебуває під дією закляття, зачарований, зачаклований; заговорений.
2. Який викликає найсильнішу ворожнечу, ненависть; непримиренний, смертельний.
3. Найзапекліший, затятий, невиправний.
1. Урочисто обіцяти, давати клятву; заприсягтися.
2. Забожитися, поклястися, намагаючись запевнити когось у чомусь або спростувати щось.
3. (застаріле) Піддати себе дії закляття, накласти на себе закляття.
1. Накласти закляття, зачарувати когось або щось магічними словами, обрядами; оповити таємничою силою.
2. Урочисто обіцяти, дати клятву; заприсягтися щось зробити або від чогось утриматися.
3. (переносно) Наділити якоюсь міцною, незламною властивістю; зробити непохитним, стійким (наприклад, про почуття, переконання).
1. (розм.) Заплутатися, заплутуватися в словах, помилитися в мовленні, забути, що хотів сказати.
2. (перен., розм.) Зациклитися, застрягти на чомусь, втратити здатність рухатися далі або розвиватися.
3. (заст.) Заколотися, закипіти (про рідину).
1. (діал.) Застигнути, замерзнути, перетворитися на кригу (про воду, рідину).
2. (перен.) Здобути міцність, твердість, стати непохитним, незмінним (про почуття, рішення, характер).
3. (перен., заст.) Завмерти, зупинитися, стати нерухомим (про життя, діяльність).
1. (про рідину) Втратити рухливість, перестати текти, застигнути; загуснути, згуснути.
2. (переносно, про людину або групу) Раптово завмерти, зупинитися, припинити рух або активність від сильного здивування, страху, нерішучості тощо; заніміти.
3. (переносно, про почуття, відносини, процес) Втратити розвиток, динаміку; зупинитися на одному місці, стати непорушним, застигнути.
1. Різко замовкнути, перестати говорити від сильного здивування, збентеження, страху або іншого сильного почуття.
2. (переносно) Завмерти, зупинитися, припинити рух або діяльність, часто через раптовий вплив чогось.
1. (мед.) Патологічний стан, при якому кров або інша рідина в судинах або порожнинах тіла втрачає рідку консистенцію, згущується, перетворюючись на щільну масу (кляк), що порушує нормальний кровообіг або функцію органу.
2. (перен., рідко) Стан застигання, нерухомості, припинення розвитку або діяльності; застій.