Словник Української Мови
1. Починати ковзати, робити ковзаючі рухи (на льоду, схилі тощо).
2. Перен. Втрачати стійкість, стабільність у своїх поглядах, переконаннях або діях; починати помилятися, відхилятися від правильного шляху.
3. Рідк. Заплутуватися, втрачати чіткість у міркуваннях або мовленні.
1. Стати складним, заплутаним, набути незвичайного, хитромудрого вигляду або змісту (про думки, мову, сюжет тощо).
2. Розпочати вигадувати щось складне, надто хитромудре; заходити надто далеко у витонченості або ускладненнях.
3. Розм. Зайнятися чимось довгим, нудним, клопітким; затриматися, засівши за якоюсь складною справою.
1. Ускладнити щось, навмисно зробити заплутаним, незрозумілим або надто витонченим.
2. Розпочати виконувати щось дуже хитромудре, складно закручене або заплутане.
1. Який має на собі кайдани або інші металеві пристрої для обмеження руху; закайданений.
2. Переносно: позбавлений свободи, можливості вільно діяти або рухатися; утиснутий, скований.
3. У техніці, будівництві: міцно скріплений, з’єднаний за допомогою металевих елементів (наприклад, залізними обручами, скобами).
1. (діал.) Те саме, що заквіт — заквіткова частина квітки, сукупність чашолистків.
2. (діал.) Те саме, що заквіт — початок цвітіння рослини, період, коли квітка ще не повністю розкрилася.
3. (діал., перен.) Початок, рання стадія розвитку чого-небудь.
1. Почати князювати, стати князем; набути княжої влади чи титулу.
2. (переносно) Почати поводитися гордовито, пихато, наче князь; зазнатися.
1. Почати князювати, стати князем; захопити князівську владу.
2. (переносно) Почати панувати, домінувати; захопити верховенство, владу над кимось або чимось.
Власна назва, що походить від прізвища американського актора Джозефа Кнебла (Joseph Knebel) та вживається в українському інтернет-просторі для позначення процесу створення або використання гумору, меми чи інтернет-фольклору на основі вигаданого образу цього персонажа, який став популярним завдяки вірусним відео та фотографіям.
1. (розм.) Заплутатися, заплутуватися в думках, словах; завагатися, заніміти від здивування, нерішучості або збентеження.
2. (техн., спец.) Отримати кліпсування; з’єднатися, з’єднуватися за допомогою кліпс (спеціальних затискачів, защібок).
1. (техн.) З’єднати металеві деталі за допомогою кліпки (заклепки), деформація її кінця для створення нерознімного кріплення.
2. (перен., розм.) Щільно закрити, закупорити, запечатати щось.
3. (перен., розм.) Швидко та рішуче закінчити, припинити щось (наприклад, розмову, справу).