Древослів

Словник Української Мови

  • закодуватися

    1. (у програмуванні) перетворити певну інформацію, дані або алгоритм на набір символів, команд і структур певної мови програмування; написати код, програму.

    2. (у шифруванні та телекомунікаціях) перевести інформацію в закриту форму за допомогою спеціального коду або шифру для забезпечення секретності передачі чи зберігання.

    3. (переносно, у психології, психотерапії) несвідомо або під впливом зовнішнього втручання (наприклад, гіпнозу) набути стійкої психологічної установки, яка автоматично визначає поведінку чи реакцію на певні подразники.

    4. (у біології, генетиці) бути закодованим у молекулі ДНК або РНК; містити інформацію для синтезу білків або виконання інших функцій у живому організмі.

  • закодувати

    1. Представити інформацію у вигляді коду, системи знаків або сигналів, зрозумілих для певного пристрою або системи; перетворити дані за допомогою спеціальних правил (алгоритму) для зберігання, передачі або захисту.

    2. У програмуванні та інформатиці — написати, створити програмний код (набір інструкцій) для реалізації певного алгоритму або функціоналу.

    3. У шифруванні та криптографії — перетворити відкритий текст або повідомлення на зашифрований (таємний) вид за допомогою секретного ключа або алгоритму.

    4. У біології (генетиці) — містити в собі генетичну інформацію, яка визначає послідовність амінокислот у білку або виконує регуляторну функцію (про ген або ділянку ДНК/РНК).

    5. Переносно: приховати, замаскувати справжній зміст, намір або почуття, висловити щось непрямо, у завуальованій формі.

  • закодування

    Процес перетворення інформації (даних, повідомлення) у певний код або систему символів для зберігання, передачі, захисту або стиснення.

    Результат такого процесу; закодована, зашифрована інформація.

    У програмуванні — процес написання програмного коду (кодування); реалізація алгоритму у вигляді інструкцій на конкретній мові програмування.

  • закодовуватися

    1. (у техніці, інформатиці) Перетворюватися на код, набувати форми певної системи кодів або шифру; ставати закодованим.

    2. (переносно) Бути прихованим, замаскованим під зовнішньою формою; містити в собі прихований зміст або значення, доступне для розуміння лише за наявності ключа.

  • закодовувати

    1. Перетворювати інформацію, дані або повідомлення на систему умовних знаків (код) для подальшого зберігання, передачі чи обробки, часто з метою захисту, стиснення або забезпечення сумісності з технічними пристроями.

    2. У біології та генетиці: відповідати (про ген) за формування певної ознаки або структури в організмі шляхом визначення послідовності білків; містити в собі закодовану генетичну інформацію.

  • закодовування

    Процес перетворення інформації (даних, сигналу) у певний код, систему кодів або закодований вигляд для зберігання, передачі, захисту або обробки.

    У шифруванні — процес перетворення відкритого тексту (даних) на зашифрований текст (криптограму) з використанням певного алгоритму та ключа.

    У біології (генетиці) — властивість генетичного коду, коли певна послідовність нуклеотидів у ДНК або РНК визначає послідовність амінокислот у білку, тобто містить інформацію для його синтезу.

  • закодований

    1. Такий, що поданий, переданий або записаний за допомогою спеціальної системи знаків, кодів або шифру для збереження, обробки або захисту інформації.

    2. У біології та генетиці: такий, що містить генетичну інформацію, записану у молекулах ДНК або РНК послідовністю нуклеотидів.

    3. У психології та соціальних комунікаціях: такий, що містить прихований, непрямий зміст або підтекст, що потребує розшифровки.

  • заковуватися

    1. (застаріле) Запрягатися, впрягатися (про коней або іншу тяглову худобу).

    2. (переносне значення, рідковживане) Займатися важкою, виснажливою працею; напружено працювати.

  • заковувати

    1. Міцно закріплювати за допомогою ковальської обробки, з’єднувати клепанням або забиванням цвяхів, болтів тощо.

    2. Покривати металевими обручами, пластинами, смугами для міцності або запобігання розколюванню (наприклад, колесо, двері, скриню).

    3. Перен. Позбавляти волі, ув’язнювати; також обмежувати, стримувати, позбавляти можливості вільно діяти або рухатися.

    4. Заст. Ковати, виготовляти ковальським способом.

  • заковування

    1. Дія за значенням дієслова “заковувати” — обмеження рухів людини за допомогою кайданів, наручників або інших пристосувань.

    2. Технічний процес у металообробці, коли кінці або краї металевого виробу (наприклад, рейки, труби) закріплюють, затискають у спеціальних конструкціях для запобігання зміщенню під впливом температурного розширення.