Втратити свіжість, привабливість, стати млявим, в’ялим, невиразним (про людину, її вигляд, почуття тощо).
Втратити гостроту, яскравість, силу вираження; стати шаблонним, безбарвним (про мову, стиль, твір мистецтва тощо).
-
замиритися
1. Припинити ворожнечу, боротьбу або конфлікт; досягти примирення, згоди з кимось.
2. Заспокоїтися, прийти в стан миру, злагоди (про суспільство, колектив тощо).
3. (переносне значення) Погодитися з чимось, примиритися з якоюсь ситуацією, обставинами.
-
замирити
1. Встановити мир, припинити ворожнечу або бойові дії між сторонами; примирити.
2. Заспокоїти, приборкати, зробити мирним, покірним.
-
замирення
Замирення — припинення військових дій, бойових зіткнень або стану війни між сторонами; укладення миру або перемир’я.
Замирення — відновлення мирних, дружніх стосунків між людьми після сварки, конфлікту; примирення.
-
замираючий
1. Такий, що замирає, поступово припиняє своє існування, згасає; вимираючий.
2. Той, що на мить припиняє рух або дію; такий, що завмирає.
-
замиратися
1. (про людину) Тривалий час залишатися в нерухомому стані, завмирати, застигати в якійсь позі, часто через сильне емоційне переживання, зосередженість або очікування.
2. (переносно, про явища, процеси) Тимчасово припинятися, послаблюватися або призупинятися, втрачати інтенсивність (наприклад, про звук, рух, життя).
-
замирати
1. Переставати рухатися, рухатися повільно або зупинятися, часто від сильного почуття (здивування, страху, захвату тощо); ставати нерухомим.
2. Ставати ледь чутним, слабшати (про звук, голос, шум тощо); стихати.
3. Тимчасово припиняти діяльність, функціонування; призупинятися.
4. Про почуття, стан: слабшати, вщухати, зникати.
5. Заст. Помирати, вмирати.
-
замирання
1. (фізіол.) Повільне припинення життєвих функцій організму, процес вмирання.
2. (перен.) Стан повного затишшя, бездіяльності, припинення активного життя, розвитку (про явища суспільного життя, діяльність тощо).
3. (техн.) Поступове згасання, припинення коливань, руху після виключення джерела енергії.
4. (рад.) Різке послаблення або практично повне припинення радіоприйому внаслідок змін в іоносфері.
-
заминка
1. Тимчасова перешкода, зупинка або затримка в русі, діяльності, розмові тощо; пауза, спричинена несподіваною обставиною.
2. (у спорті, зокрема в футболі) Технічний прийом, коли гравець на короткий час зупиняє м’яч ногою, щоб змінити ритм атаки або обдумати подальші дії.
3. (заст., діал.) Невелика сварка, суперечка, непорозуміння між людьми.
-
заминаха
Заминаха — власна назва села в Україні, розташованого в Овруцькому районі Житомирської області.