1. Який викликає почуття ніжності, захоплення, прихильності; милий, улюблений.
2. Який надмірно ніжний, пестливий; що виражає захоплення, зворушення.
-
замилити
1. (розм.) Навмисно зробити щось менш помітним, приховати недоліки або справжній стан речей, часто шляхом створення відволікаючого враження або використання красивих слів.
2. (перен., розм.) Заспокоїти, улеслити когось, зазвичай обіцянками або лестощами, щоб відвести увагу від проблеми або уникнути конфлікту.
-
замилений
1. (про поверхню) покритий милом або мильним розчином; намилений.
2. (перен., розм.) який має олійний, неправдивий вигляд; нещирий, лицемірний (про посмішку, погляд тощо).
-
замикаючий
1. Той, хто замикає щось, закінчує, завершує якийсь процес, дію або перебуває в кінці чогось.
2. У техніці, електротехніці: пристрій або елемент, що здійснює замикання електричного кола.
3. У математиці, логіці: операція або елемент, що надає системі властивість замкнутості щодо певної дії.
-
замикач
1. Пристрій або механізм, призначений для замикання (з’єднання) та розмикання електричного кола; ключ, вимикач.
2. Технічний пристрій, що фіксує певний стан механізму, закриває або блокує щось; замок, фіксатор.
3. У програмуванні — функція або конструкція мови, що дозволяє функції “запам’ятовувати” (замикати) навколишнє лексичне середовище, у якому вона була оголошена.
-
замикатися
1. Переходити в замкнутий стан; закриватися, зачинятися, ставати непрохідним.
2. З’єднуватися кінцями, утворюючи замкнене коло, контур або систему; ставати цілісним, завершеним.
3. Ставати відокремленим від зовнішнього світу, інших людей; втрачати здатність або бажання спілкуватися, занурюватися у власні думки та переживання.
4. У техніці, електротехніці: утворювати електричний ланцюг для проходження струму; ставати замкнутим.
5. Завершувати собою який-небудь ряд, список, перелік; бути останнім у череді.
-
замикати
1. З’єднувати кінці чогось, з’єднувати частини в одне ціле, утворюючи замкнений контур або коло.
2. Приводити в дію механізм, що блокує або фіксує щось; закривати на замок, засув, щільно зачиняти.
3. Ставати останнім, завершальним ланом у чомусь; завершувати собою ряд, колону, процесію тощо.
4. У техніці та електротехніці: з’єднувати провідниками полюси джерела струму або кінці електричного кола для утворення шляху проходження електричного струму.
5. У психології та розмовній мові: ставати замкнутим, обмежувати контакти з навколишнім світом, заглиблюватися в себе.
6. У логіці та математиці: мати властивість, за якої результат операції над елементами множини належить до тієї самої множини.
-
замикання
1. Дія за значенням дієслова “замикати” — переведення механізму (замка, вимикача тощо) у стан, що робить щось недоступним, закритим або вимкненим; стан, що виникає внаслідок такої дії.
2. (психол.) У психології — особливий механізм пам’яті, що полягає у миттєвому, одноразовому запам’ятовуванні події, яка справила сильне емоційне враження.
3. (техн.) У техніці — стан електричного кола, коли струм проходить коротким шляхом між провідниками з різним потенціалом через пошкодження ізоляції або помилкове з’єднання; коротке замикання.
4. (мат., інформ.) У математиці та програмуванні — функція, яка зберігає посилання на змінні зі свого лексичного контексту, навіть коли виконується поза ним.
5. (геогр.) У географії — точка, де річка, повертаючи, найбільш наближається сама до себе, утворюючи вузьку смугу суходолу між двома ділянками русла.
-
замиканий
1. Який замикає, завершує щось; останній у послідовності, ланцюгу.
2. (У техніці) Призначений для замикання електричного кола або його ділянки; такий, що здійснює з’єднання контактів.
3. (Перен., про людину) Неспілкувальний, некомунікабельний, схильний до самотності та глибоких внутрішніх переживань, які не демонструє оточенню.
-
замикальний
1. Який замикає, завершує щось; фінальний, заключний.
2. У техніці: який здійснює замикання електричного кола або служить для цього.
3. У лінгвістиці (про звук): який утворюється повним замиканням органів мовлення в ротовій порожнині (про зімкнені приголосні, наприклад, [п], [б], [т]).