Словник Української Мови
Замисленість — стан психічної концентрації, коли увага людини повністю спрямована на внутрішні роздуми, образи або спогади, що супроводжується відволіканням від зовнішніх подразників і характерним виразом обличчя.
Замисленість — властивість характеру, схильність до глибоких роздумів, рефлексії; задумливість.
1. У спосіб, що свідчить про занурення в думки, роздуми; з виразом задумливості на обличчі.
2. Навмисно, з певним задумом, наміром; умисно.
1. (філос.) Погляд, система поглядів, концепція, що виражає певне розуміння явищ дійсності; ідея, що лежить в основі чого-небудь.
2. (літ.) Основна думка, ідея художнього, наукового, публіцистичного твору; задум, концепція.
3. (заст.) Роздумування, розмірковування; стан задумливості.
Який виник у результаті обдумування, роздумів; намічений, запланований.
Такий, що занурився в роздуми, поглиблений у свої думки; задуманий.
У літературознавстві: прихований, неявний, що мається на увазі, але прямо не виражений (про зміст, ідею).
1. Ідея, намір, план, що виникає в уяві людини як основа для майбутньої творчої роботи, діяльності або вчинку.
2. Основна художня ідея, творчий задум літературного, музичного, наукового або іншого твору.
3. (у філософії) Уявлення, поняття як продукт мислення; концепція.
1. (заст.) Ставати мирним, заспокоюватися; приходити до стану згоди, примирення.
2. (діал.) Замислюватися, заглиблюватися в свої думки; занурюватися в роздуми.
1. Припиняти війну, ворогування; встановлювати мир, мирні стосунки.
2. Заспокоювати, приборкувати, примушувати до миру; утихомирювати.
3. (переносне значення) Примиряти, усувати суперечки, розбрат між кимось.
1. Ставати мирним, спокійним; заспокоюватися, приходити до стану миру.
2. Припиняти ворожнечу, сварку, суперечку; миритися, погоджуватися.
3. (переносно) Ставати тихим, нерухомим (про природу, стихію тощо).
1. Припиняти ворожнечу, боротьбу, війну; відновлювати мир, згоду між сторонами.
2. Заспокоювати, приборкувати, припиняти заворушення, непокір.
3. Перен. Утихомирювати, робити спокійнішим (почуття, біль тощо).
замиршавітися — дієслово, що означає стати миршавим, зморшкуватим, втратити пружність і гладкість (про шкіру, тканину тощо); зів’янути, зморщитися.