Словник Української Мови
1. Властивість або стан того, що є замкненим, ізольованим від зовнішнього середовища, інших систем або впливів; відокремленість.
2. Психологічна риса характеру, що виражається в обмеженні зовнішніх контактів, неспілкуванні, відчуженні від оточення; некомунікабельність, інтровертованість.
3. Матем. властивість множини чи системи, що полягає в тому, що результати певних операцій над її елементами залишаються в межах цієї самої множини чи системи.
1. У спосіб, що характеризується відсутністю зовнішніх зв’язків, ізольовано, обмежено; так, що утворює замкнене коло або систему.
2. У спосіб, що виражає внутрішню стриманість, відчуженість, неспілкувальність; неконтактно, відокремлено.
3. (У математиці, техніці) У спосіб, що забезпечує неперервність, цілісність електричного кола, механізму тощо; так, що утворює замкнутий контур або ланцюг.
1. Перейти в закритий стан; зачинитися зсередини або зовні, стати недоступним для входу чи виходу.
2. Стати ізольованим, відокремленим від зовнішнього світу, втратити зв’язок з оточенням (про людину або групу).
3. Про коло, лінію тощо: з’єднатися кінцями, утворивши цілісну, неперервну фігуру без початку й кінця.
4. У техніці та електриці: встановити електричний контакт; стати провідним шляхом для електричного струму внаслідок з’єднання контактів.
5. Перен. Зосередитися на собі, своїх переживаннях, припинити спілкування, стати мовчазним і недоступним.
1. Такий, що має закритий, ізольований характер; відокремлений від зовнішнього світу, інших людей або впливів.
2. Про людину: неспілкувальний, некомунікабельний, схильний до самотності; що не виявляє своїх думок і почуттів.
3. У фізиці, техніці, математиці: такий, що утворює цілісну, ізольовану систему або контур без розривів (наприклад, про електричне коло, простір, фігуру).
4. У лінгвістиці (про склад): що закінчується приголосним звуком.
1. Щільно з’єднати краї чогось, зімкнути, з’єднати кінці або частини чого-небудь так, щоб утворилося ціле або закритий контур.
2. Закрити щільно, примкнувши одну частину до іншої (двері, вікно, кришку тощо).
3. Обмежити доступ кудись, зробити закритим для вільного входу чи виходу; ізолювати.
4. У електротехніці — з’єднати проводами кінці електричного кола для утворення шляху проходження струму.
5. Перен. Обмежити себе у спілкуванні, стати неспілкувальним, відокремленим від інших; зосередитися на своєму внутрішньому світі.
1. Властивість за значенням прикметника “замкнений”; стан ізольованості, відокремленості від зовнішнього світу, інших людей або процесів.
2. Психологічна риса характеру, що виражається в неспілкуванні, несхильності до контактів, відчуженості та зосередженості на власному внутрішньому світі.
3. Філософсько-математичний термін, що означає властивість системи чи множини залишатися в певних межах, не виходячи за їхні рамки в результаті заданих операцій або перетворень.
1. У спосіб, що характеризується обмеженістю зв’язків із зовнішнім середовищем, ізольовано, відокремлено.
2. У математиці: такий, що задовольняє умову замкненості (наприклад, про множину щодо операції).
3. У фізиці, техніці: у стан, коли електричне коло є неперервним, і струм може проходити.
1. Дія за значенням дієслова “замкнути” — переведення когось, чогось у замкнений простір, стан ізольованості; ізоляція.
2. Стан того, хто або що опинився у відокремленому, ізольованому становищі; ізольованість.
3. У математиці (топології) — операція над підмножиною певного простору, результатом якої є найменша замкнена множина, що містить дану; також сама ця множина.
4. У програмуванні — функція або блок коду, який зберігає посилання на своє лексичне оточення (вільні змінні) і може бути переданий та виконаний в іншому контексті.
5. У психології — завершення, усунення напруги, пов’язаного з незавершеною ситуацією або дією (вживається переважно у словосполученні “ефект незавершеної дії” або “потреба у замкненні”).
1. Такий, що має властивість замикатися або закриватися, утворюючи цілісну, ізольовану систему або простір.
2. Про людину: відокремлений від інших, неспілкувальний, схильний до самотності та небажання ділитися своїми думками чи почуттями.
3. У математиці: такий, що належить до множини, операції над елементами якої не виводять за межі цієї множини (наприклад, замкнена множина).
4. У техніці: такий, що утворює повне коло або контур, де електричний струм або інший потік може циркулювати безперервно (наприклад, замкнена електрична ланцюг).
1. Глибоко занурюватися в роздуми, розмірковувати про щось, втрачаючи зв’язок із навколишнім; замислюватися.
2. (перен., рідко) Ставати мрійливим, незосередженим; поринати у власні думки або фантазії.