Древослів

Словник Української Мови

замкнути

Буква

1. Щільно з’єднати краї чогось, зімкнути, з’єднати кінці або частини чого-небудь так, щоб утворилося ціле або закритий контур.

2. Закрити щільно, примкнувши одну частину до іншої (двері, вікно, кришку тощо).

3. Обмежити доступ кудись, зробити закритим для вільного входу чи виходу; ізолювати.

4. У електротехніці — з’єднати проводами кінці електричного кола для утворення шляху проходження струму.

5. Перен. Обмежити себе у спілкуванні, стати неспілкувальним, відокремленим від інших; зосередитися на своєму внутрішньому світі.

Приклади вживання

Приклад 1:
Причи­ нити за собою двері, замкнути їх на ключ. І, посвистуючи, рушити назустріч принадам.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 2:
І тим замкнути останній етап своєї такої «героїчної» боротьби з людиною, що не визнає жодних компромісів. VI Очна ставка Де він його бачив?!!
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”

Приклад 3:
— “Про це не можна говорити”, — вiдказував поважно: так, саме так, братiку, не можна, це тайна, твоя i моя, — печать на вуста, як сухий цiлунок: замкнути, мовчок, мовчок). “Бачиш, — показував їй, у перших тижнях спiв‑життя — нова країна, новий континент, тепер усе буде по‑новому, з чистої сторiнки, еге ж, — чи не першого нового, не “з запасникiв”, шкiца, туш‑перо: — дивись, манюня, це — любов”.
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”

Частина мови: дієслово () |

Більше записів